Практичне заняття № 15-16 Частка. Сполучник. Вигук план

1. Загальне поняття про сполучник.

2. Групи сполучників за походженням і за будовою.

3. Сполучники сурядності і підрядності.

4. Правопис сполучників.

5. Загальне поняття про частки.

6. Розряди часток.

7. Правопис часток.

8. Не, ні з різними частинами мови.

9. Поняття про вигук.

10. Походження, творення вигуків.

11. Групи вигуків за значенням.

12. Звуконаслідувальні слова.

13. Правопис вигуків.

14. Розділові знаки при вигуках.

ЗАВДАННЯ

1. Продовжити ряд сполучників таким чином, щоб у кожному новому слові збільшувалась кількість букв. А, бо, щоб, наче…

2. Складіть таблицю написання заперечної частки не разом і окремо.

До кожного правила доберіть приклад із журналістських текстів.

3. Складіть речення з однаковими вигуками, які б мали різне значення:

о – захоплення, радість, здивування, зловтіха;

ах – радість, переляк, страх, захоплення;

ой – співчуття, горе, незадоволення.

Підготуватися до іспиту!!!

СХЕМА МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ОСОБОВИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА

1. Словоформа.

2. Початкова форма.

3. Вид: доконаний / недоконаний.

4. Перехідні/ неперехідні дієслова.

5. Стан: активний, пасивний, зворотно-середній, поза станом.

6. Час: теперішній, минулий, майбутній.

7. Спосіб: дійсний, наказовий, умовний.

8. Особа / або безособове дієслово;

9. Рід (у минулому часі / або в умовному способі).

10. Число.

11. Дієвідміна.

12. Від якого слова залежить.

13. Синтаксична роль у реченні.

Зразок аналізу особових форм дієслова

1. Там, на заході, ще ніч, а на сході вже небо червоніє від проміння, блиску сонця золотого (Ол. Олесь).

Словоформа: 1) червоніє; 2) початкова форма – червоніти, вказує на становлення; 3) вид – недоконаний, має відтінок протяжності незавершеної дії; 4) неперехідне; 5)поза станом; 6) теперішній час; 7) дійсний спосіб; 8)третя особа; 9) - ; 10) однина; 11) перша дієвідміна; 12) іменник небо; 13) виконує функцію присудка.

СХЕМА МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ДІЕПРИКМЕТНИКА

1. Словоформа.

2. Початкова форма (форма наз.відм.чол.роду).

3. Стан (активний чи пасивний).

4. Від якого дієслова утворений (перехідного/неперехідного).

5. Від якої основи утворений (інфінітіва чи теп.часу).

6. Вид. 7. Час. 8. Рід. 9. Число. 10. Відмінок.

11. До якого слова відноситься.

12. У який синтаксичній функції виступає.

13. Будова слова.

ЗРАЗОК МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

1. Сідаюче сонце з-за садка пишно обвивало своїм світлом чорне дворище (Панас Мирний).

2. Він нагодував старого вилинялого ведмедя (Збанацький).

Словоформа – сідаюче; 1) дієприкм., іменна відмінкова форма дієслова; 2) поч. форма – сідаючий; 3) акт. ст.; 4)утвор. від неперехід. дієслова; 5)основ. теп. ч. сідай- за допомогою суф. -уч-; 6) недок. вид; 7) теп. час; 8)сер.р.; 9) одн.; 10) наз. відм.; 11) відноситься до слова сонце; 12) виступає у функції означення; 13)будова слова: сід-а-й-уч-е.

Словоформа – вилинялого; 1)дієприкм., іменна відмінкова форма дієслова; 2) поч.фор. – вилинялий; 3) акт.ст.; 4) утвор. від неперех. дієсл.; 5) основи інфінітива вилиняти, за допомогою суф. -л-; 6) док. вид; 7)мин. ч.; 8) чол. р.; 9)одн.; 10) род. відм.; 11) відноситься до слова ведмедя; 12) виступає у функції означення; 13) будова слова: ви-лин-я-л-ого.

СХЕМА МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ДІЄПРИСЛІВНИКА