Функції ринку праці

посередницька

стимулююча

оздоровлююча

регулююча

Рис.2.1 Функції ринку праці

Функція суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами.

Інформаційна функція. Дає учасникам процесу купівлі-продажу товару, робочої сили інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, пропозиції робочих місць, якості робочої сили тощо.

Посередницька функція. Ринок праці встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок праці для задоволення взаємних інтересів і потреб.

Ціноутворююча функція. Це основна функція ринку праці, що встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку праці відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару “робоча сила” і визначається його вартість.

Стимулююча функція. Завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює більш ефективне використання трудових ресурсів з метою підвищення прибутковості виробництва, а також стимулює найманих працівників підвищувати свій професійно-кваліфікаційний рівень.

Оздоровлююча функція. Завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з найбільш високими якісними показниками робочої сили. Саме ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, примушує працівників триматися за робоче місце в умовах жорсткої конкуренції? а з іншого – матеріально зацікавлює, стимулює їх ініціативність, компетентність, кваліфікованість.

Регулююча функція. Певною мірою ринок впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів галузей в інші, більш ефективні. Ринок праці регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а, отже, і ефективне використання.

13.Елементи ринку праці: попит, пропозиція та ціна

Елементами ринку праці є: попит, пропозиція та ціна. Співвідношення попиту, пропозиції та ціни робочої сили визначають кон’юнктуру ринку праці.

Попит може бути індивідуальним і сукупним.

Сукупний попит на робочу силу – це ринковий попит з боку усіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Індивідуальний попит на робочу силу – це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від попиту на продукцію фірми, стану виробництва, якості праці, фонду заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для найму певної кількості працівників.

Поряд із цим слід враховувати поняття поточного попиту. Він відображає потребу у робочій силі на даний час і характеризується, передусім, кількістю вакансій на підприємствах і в організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвідношення зайнятого і незайнятого населення, використання мало-конкурентних груп населення, особливостей пенсійного законодавства, а також кадрової політики на кожному підприємстві.

Наступним елементом є пропозиція. Сукупну пропозицію на ринку праці визначають усі, хто здатен працювати (зайняті і не зайняті). Вона характеризується чисельністю працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.

При цьому, поточну пропозицію на ринку праці визначають особи, які в даний час шукають роботу, незалежно від того чи вони є зайнятими чи не зайнятими на цей момент. Сюди входять наступні категорії людей:

• особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які шукають зайняття після перерви в роботі);

• особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

• особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи;

• особи, які бажають працювати у вільний від основної роботи або навчання час.

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці на даний період це є його кон'юнктура ринку. Вона визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

• трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

• трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

• рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий тому чи іншому регіонові або сфері, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Попит і пропозиція на ринку праці

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати. Зауважимо, що висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень зарплати дає можливість збільшити кількість робочих місць.

Ціна робочої сили мала б забезпечувати придбання на ринку такої кількості споживчих товарів і послуг, щоб працівник міг відтворити робочу силу та підтримувати відповідний рівень життя.