- •1.Сутність та соціально-економічна роль категорії «праця»
- •2.Зміст і х-р праці
- •3.Спонукальні мотиви і стимули до праці
- •4.Населення як суб’єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ.
- •5. Відтворення населення, його природний і механічний рух.
- •6.Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів.
- •7. Трудовий потенціал суспільства
- •8. Сутність, форми і види зайнятості
- •9. Безробіття як соціально-економічне явище(причини та види)
- •10. Показники зайнятості та безробіття населення, їх динаміка в Україні
- •11. Державна політика у сфері зайнятості населення
- •Сутність та функції ринку праці
- •Функції ринку праці
- •13.Елементи ринку праці: попит, пропозиція та ціна
- •14.Моделі ринку праці та їх характеристика
- •15.Класифікація та сегментація ринку праці
- •16. Сутність та завдання організації праці
- •17. Поділ та кооперація праці на підприємстві.
- •18. Сутність та види норм праці
- •19. Методи нормування праці.
- •20.Сутність і значення продуктивності та ефективності праці.
- •21.Показники вимірювання продуктивності праці.
- •22 . Методи вимірювання продуктивності праці
- •23. Фактори та резерви росту продуктивності праці
- •25. Сутність, структура та основні функції заробітної плати.
- •Характеристика тарифної системи оплати праці.
- •27. Організація оплати праці на підприємстві
- •28. Форми і системи оплати праці
- •29. Регулювання заробітної плати
- •30. Загальна характеристика соціально-трудових відносин.
- •31.Суб’єкти, сторони та рівні соціально-трудових відносин.
- •32.Предмет, види та принципи соціально-трудових відносин.
- •Роль найманих працівників і профспілок у системі соціального партнерства
- •37.Держава в системі соціального партнерства
- •38. Суть мотивації праці та її місце в системі трудових відносин.
- •39.Еволюція поглядів на мотивацію праці
- •40.Зарубіжний досвід стимулювання та мотивації праці.
- •41.Шляхи підвищення ефективності управління мотивацією праці на підприємстві
- •42.Становлення та розвиток Міжнародної організації праці
- •43.Цілі та напрямки діяльності Міжнародної організації праці.
- •44. Конвенції та рекомендації моп в системі захисту прав працівників.
37.Держава в системі соціального партнерства
Соціальна держава, яку проголошено в Конституції України, бере на себе цілий комплекс загальнонаціональних функцій в галузі забезпечення гідного життя і вільного розвитку людини – освіти, охорони здоров'я, культури, реалізації в трудовій сфері, соціального захисту, тобто здійснення соціально орієнтованої політики, що має безпосереднє відношення до соціального партнерства
Завдання держави саме і полягає у створенні за участю організацій роботодавців і найманих працівників ефективної системи соціального партнерства та запровадженні механізму, що забезпечує життєдіяльність цієї системи заради задоволення суспільних потреб у галузі соціально-трудових відносин.
Держава в соціальному партнерстві відіграє кілька важливих ролей: власника, роботодавця, законодавця, арбітра (посередника), координатора. Стосовно державних підприємств органи державної влади виступають як роботодавці, і, відповідно, виконують характерні для роботодавців функції (зокрема, укладання і виконання колективних договорів). Інші основні функції держави в системі соціального партнерства такі: законодавча, право - і нормотворча, прогностична, організаторська, контрольна й арбітражна. Заради створення і розвитку в нашій країні ефективної системи соціального партнерства держава має взяти на себе й ефективно виконувати такі функції:
узгодження між партнерами на національному рівні основних напрямів соціально-економічної політики в цілому, включаючи розробку мінімальних соціальних стандартів, основних критеріїв і показників соціальної справедливості, заходів захисту суб'єктів соціально-трудових відносин;
формування й удосконалення механізмів і інститутів, що сприяють узгодженню інтересів соціальних партнерів на всіх рівнях;
створення відповідних органів для вирішення завдань розвитку соціального партнерства і регулювання соціально-трудових відносин;
сприяння розширенню участі трудящих в управлінні підприємствами, у власності й у прибутках, а також у державних і громадських справах;
розвиток і стимулювання переговорного характеру процесу врегулювання конфліктів і протиріч, що виникають між сторонами;
зменшення кількості й пом'якшення гостроти соціальних конфліктів шляхом розвитку і вдосконалення практики застосування примирних і узгоджувальних процедур;
формування реальних відносин соціального партнерства на державних підприємствах;
заохочення роботодавців і працівників до розвитку відносин соціального партнерства;
сприяння поширенню ідеології і культури соціального партнерства.
Держава як гарант конституційних прав громадян, має бути ініціатором розвитку системи соціального партнерства. Тому одним із основних завдань демократичної держави у формуванні громадянського суспільства і, зокрема, розвитку соціального партнерства має бути законодавче та організаційне забезпечення розвитку представницьких органів найманих працівників, сприяння підвищенню їхньої ролі у становленні й розвитку партнерських відносин.