
- •1.Сутність та соціально-економічна роль категорії «праця»
- •2.Зміст і х-р праці
- •3.Спонукальні мотиви і стимули до праці
- •4.Населення як суб’єкт економічних та інших суспільних процесів і явищ.
- •5. Відтворення населення, його природний і механічний рух.
- •6.Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів.
- •7. Трудовий потенціал суспільства
- •8. Сутність, форми і види зайнятості
- •9. Безробіття як соціально-економічне явище(причини та види)
- •10. Показники зайнятості та безробіття населення, їх динаміка в Україні
- •11. Державна політика у сфері зайнятості населення
- •Сутність та функції ринку праці
- •Функції ринку праці
- •13.Елементи ринку праці: попит, пропозиція та ціна
- •14.Моделі ринку праці та їх характеристика
- •15.Класифікація та сегментація ринку праці
- •16. Сутність та завдання організації праці
- •17. Поділ та кооперація праці на підприємстві.
- •18. Сутність та види норм праці
- •19. Методи нормування праці.
- •20.Сутність і значення продуктивності та ефективності праці.
- •21.Показники вимірювання продуктивності праці.
- •22 . Методи вимірювання продуктивності праці
- •23. Фактори та резерви росту продуктивності праці
- •25. Сутність, структура та основні функції заробітної плати.
- •Характеристика тарифної системи оплати праці.
- •27. Організація оплати праці на підприємстві
- •28. Форми і системи оплати праці
- •29. Регулювання заробітної плати
- •30. Загальна характеристика соціально-трудових відносин.
- •31.Суб’єкти, сторони та рівні соціально-трудових відносин.
- •32.Предмет, види та принципи соціально-трудових відносин.
- •Роль найманих працівників і профспілок у системі соціального партнерства
- •37.Держава в системі соціального партнерства
- •38. Суть мотивації праці та її місце в системі трудових відносин.
- •39.Еволюція поглядів на мотивацію праці
- •40.Зарубіжний досвід стимулювання та мотивації праці.
- •41.Шляхи підвищення ефективності управління мотивацією праці на підприємстві
- •42.Становлення та розвиток Міжнародної організації праці
- •43.Цілі та напрямки діяльності Міжнародної організації праці.
- •44. Конвенції та рекомендації моп в системі захисту прав працівників.
22 . Методи вимірювання продуктивності праці
Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.
Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах тощо).
Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості).
Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах, після чого його відносять до фактично відпрацьованого часу.
Трудовий метод має обмежене застосування, оскільки він потребує стабільних норм праці, що суперечить необхідності перегляду норм у процесі здійснення організаційно-технічних заходів.
У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна, реалізована продукція, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).
Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.
Розрізняють валову, товарну і реалізовану продукцію.
Валова продукція галузі – це сума показників валової продукції всіх промислових об'єднань і самостійних підприємств галузі.
Товарна продукція – повністю закінчені й ті, що можуть бути реалізовані, вироби і роботи промислового характеру, але не враховуються зміни залишків незавершеного виробництва, цикл виготовлення яких перевищує два місяці.
Реалізована продукція – продукція, оплачена покупцями або збутовою організацією.
Нормативна вартість обробітку (НВО). Визначається як сума нормативних затрат на обробку кожного виробу, які визначаються виходячи з даних калькуляції за статтями: основна і додаткова заробітна плата працівників, відрахування на соціальне страхування, цехові та інші витрати з розрахунку на одного працівника за певний період часу (рік, півріччя, квартал, місяць).
Нормативна чиста продукція (НЧП), в розрахунку на одного працівника за певний період часу (рік, півріччя, квартал, місяць).
Нормативна чиста продукція - це грошова оцінка трудомісткості виробничої програми або вартісна оцінка повної трудомісткості товарної продукції підприємства.
Норматив чистої продукції на виріб визначається так:
Обсяг нормативно-чистої продукції розраховується так:
Чиста продукція (ЧП), в розрахунку на одного працівника за певний період часу (рік, півріччя, квартал, місяць).
,
або
З метою визначення динаміки або характеристики виконання плану з продуктивності праці розраховуються індекси продуктивності, які є відносними величинами.
В умовах застосування натурального методу вимірювання продуктивності праці застосовується індивідуальний індекс продуктивності, який визначається за формулою:
Індекс продуктивності змінного складу визначають за формулою:
,
Індекс змінного складу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі продукції.
Індекс постійного складу характеризує показник продуктивності праці, незалежний від змін у структурі продукції, і розраховується шляхом зважування часткових індексів зростання виробітку на кількість працівників у порівняльному (плановому) періоді за кожним виробом.
Структурний індекс розраховують діленням індексу змінного складу на індекс постійного складу. Структурний індекс показує, як впливають зміни структури продукції на загальний показник продуктивності праці. Якщо структурний індекс більший за одиницю, то це означає, що показник продуктивності праці завищується за рахунок збільшення матеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни її асортименту, і навпаки.