21. Важкість праці: сутність, показники, методичні засади оцінювання.

Важкість прац і— це ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового процесу та умов праці на працездатність і здоров’я людини, її життєдіяльність і відтворення робочої сили. Важкість праці виражається функціональним напруженням організму, яке виникає під впливом м’язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов. В такому розумінні поняття “важкість праці” можна застосовувати як до фізичних, так і розумових та нервово-напружених робіт

Основними факторами є:

Фізичне динамічне навантаження

маса вантажу

стереотипні робочі рухи

робоча поза

нахили корпусу

переміщення у просторі

Оцінювання важкості праці з рівномірним фіз. навантаження зд-сяза показниками однієї зміни; з нерівномірним фіз. навантаженням – за середніми показниками протягом 2-3х змін.

Завдання полягає в тому, щоб знайти такі критерії важкості праці, які дозволяли б будь-яку роботу віднести до того чи іншого класу. Основою для реалізації цього підходу є реакція організму на дію факторів трудового процесу і умов праці, яка виражається в зрушеннях фізіологічних функцій під час роботи і змінах в стані здоров’я працівника. У зв’язку з цим розрізняють два біологічних критерії: ● безпосередні реакції організму в процесі роботи — виробнича втома; ● віддалені реакції на роботу (її наслідки), які можуть виражатися в покращанні або погіршенні здоров’я, розвитку професійних захворювань, передчасному старінні, втраті працездатності.

21. Сутність, чинники та методичні аспекти визначення напруженості праці.

Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці є важкість (тяжкість) праці; критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему. Напруженість праці визначається ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю робочого дня.

До чинників, що хар-ть напруженість праці, належать інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Загальна оцінка напруженості праці встановлюється на основі класів, визначених за кожним показником напруженості, та передбачає врахування таких умов:

1. врахування всіх показників напруженості праці

2. за кожним з показників визначається клас умов праці

3. для остаточної оцінки оптимальний клас (1й) установлюється, коли 17 і більше показників мають оцінку 1го класу, а інші віднесені до другого.

Основним документом, що регламентує гігієнічну класифікацію умов праці за показниками важкості та напруженості праці, є "Гігієнічна класифікація за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджена Міністерством охорони здоров'я України.

21. Сутність та ознаки складності праці. Групи складності праці.

Складність праці – х-ка, що відбиває глибину теоретичних знань та досконалість практичних навичок працівника, необх.для виконання роботи.Ознаки визначають виходячи з:1)складність робіт за змістом,2)різноманітність робіт,3)праця керівників пов’язана з підлеглими,4)кожен працівник незалежно від посади несе відповідальність за доручену справу. Ознаки, що визначають складність праці , ураховують характер та особливості трудової діяльності працівників, зміни у змісті праці, якісні аспекти праці.

Ознаки складності праці – 1.характер робіт, які становлять зіміст праці,

2.різноманістність робіт,

3.самостійність виконання робіт,

4.масштаб та складність керування,

5додаткова відповідальність

Групи складності праці: 1)максимальна(особливо складні роботи);

2)середня(роботи високої та підвищення складності),

3)мінімальні(роботи середньої складності).

До особливо складних належать комплексні роботи. Фахівці, що їх виконують, повинні мати не тільки професійні знання, але й орієнтуватись у суміжних сферах діяльності, використовували прогресивний практичний досвід, володіти необхідними знаннями і здібностями для підвищення ефективності праці.

До високої і підвищеної складності належать різноманітні роботи, виконання яких здійснюється, як правило, самостійно на сонові загальних вказівок керівника. Фахівці, що їх виконують, повинні володіти глибокими професійними знаннями і необхідним практичним досвідом.

До середньої складності належать роботи, що повторюються в межах регламентовано завдання, в якому визначаються можливі методи розв’язання завдань, що стоять перед виконавцем, наводяться керіні 1 нормативні матеріали, необхідні у процесі праці