Тема 7. Джерела загрози радіоактивного забруднення і опромінення.

Допустимі рівні.

Зміст

1.	Джерела іонізуючого опромінення……………………
2.	Дія радіації на людину…………………………………
3.	Поняття про дози опромінення та одиниці їх виміру...
4.	Стан радіаційного забруднення території Чернігівської області…………………………………...
5.	Норми радіаційної безпеки від впливу іонізуючого опромінення……………………………………………..
6.	Список літератури ……………………………………..

1. Джерела іонізуючого опромінення.

Джерела іонізуючого (радіаційного) випромінювання (опромінення), їх ще називають ДІВ, бувають природними і штучними. Продукти радіоактивного розпаду та ділення ядер хімічних елементів є джерелом іонізуючих випромінювань і викликають радіоактивні забруднення.

Радіоактивність - самодовільне перетворення (розпад) несталого нукліду (Урану, Торію, Радію, Плутонію і багато інших) у інший елемент, яке супроводжується іонізуючим випромінюванням.

Розпад таких несталих нуклідів супроводжується трьома видами радіоактивних випромінювань: альфа -, бета - і гама - промені, а у реакторах АЕС, крім того, і потік нейтронів.

Альфа-випромінювання - корпускулярне іонізуюче випромінювання, що складається з альфа-частинок (ядер Гелію).

Бета-випромінювання – корпускулярне, складається з негативно або позитивно заряджених частинок - електронів чи позитронів.

Гамма-випромінювання - електромагнітне іонізуюче випромінювання, яке виникає при зміні енергетичного стану атомних ядер, супроводжується бета-розпадом, а деколи і альфа-розпадом. Енергія випускається окремими порціями (квантами).

Нейтронне випромінювання - це потік нейтронів, що не мають електричного заряду, легко проникають в ядра інших атомів і захоплюються ними, наводячи у деяких елементах штучну радіоактивність.

Наведена радіоактивність – виникає внаслідок поглинання нейтронів атомами кремнію, натрію, алюмінію, заліза і інших елементів, що входять до складу ґрунту або будівель, обладнання, тощо.

Іонізація - розпад електрично-нейтральних атомів і молекул речовин під дією радіоактивних випромінювань на пари позитивно і негативно заряджених частинок - іонів. Іонізація супроводжується зміною основних фізико-хімічних властивостей речовин, а для біологічної тканини порушенням її життєдіяльності.

Період напіврозпаду - час, за який розпадається половина усіх атомів елементу. Позначається Т_1/2 і характеризує швидкість розпаду радіоактивних речовин.

Природні джерела радіації випромінюють за рік ЕЕД до 2,4 мЗв (240 мбер) з них 55 % Радон - 1,3 мЗв, космічне опромінення 15,5 % - 0,37 мЗв, Калій-40 - 12,5 % - 0,3 мЗв, інші джерела 17 % - 0,4 мЗв.

Основні природні радіоактивні елементи.

Головним джерелом природної радіації є сонячна радіація та нестійкі хімічні елементи, що входять до складу земної кори.

Уран-238 - найбільш відомий (з 15) і дуже довго живучий (Т_½ = 4,5 млрд. років) ізотоп. Входить до складу скельних і гранітних порід. Альфа- та бета-випромінювач. Внаслідок розпаду утворює 13 дочірніх ізотопів.

Стронцій-90 – найбільш відомий (з 18) і довго живучий (Т_½ = 29 років) ізотоп. Добре розчинюється у воді тому дуже рухливий у ґрунтах. При недостатності в організмі Кальцію всмоктується до 50-60% і накопичується до 90% в кістках. Виводиться з організму дуже повільно (майже все життя людини). Внаслідок радіоактивності випромінює бета-частки (е⁺ та е^–) на глибину живих тканин до 4мм. Залишаючись в кістках, постійно опромінює їх і прилеглі тканини, чим призводить до патології крові і кровотворних органів, зниженню імунітету, порушень обміну речовин і, навіть, до променевої хвороби.

Цезій-137 - найбільш відомий (з 30) і довго живучий (Т_½ = 30 років) ізотоп. Добре розчинюється у воді тому дуже рухливий у ґрунтах. Дуже активно накопичується в рибі і донних організмах. При недостатності в організмі Калію всмоктується до 100% і накопичується до 90% в м’яких тканинах. Період напіввиведення до 100 діб (в основному з сечею). Добре передається від вагітної жінки до плоду та при годуванні з молоком матері. Бета-випромінювач. При знаходженні в тканинах опромінює їх аналогічно до зовнішнього опромінення.

Йод-131 - найбільш відомий (з 24) і коротко живучий (Т_½ = 8,08 доби) ізотоп. Активний бета і гама-випромінювач. На 100% всмоктується з повітря і харчових продуктів у кров. Накопичується у "фільтрі" – щитовидній залозі. Призводить до змін, а потім і до руйнувань залози, внаслідок чого виникають незворотні зміни в нервовій і ендокринній системах.

Плутоній-239 - найбільш відомий (з 15) і дуже довго живучий (Т_½ = 24400 років) ізотоп. Активний альфа-випромінювач. Майже нерозчинний у воді, тому майже нерухомий в ґрунтах. Небезпечний при попаданні в організм з пилом, брудом з поверхні овочів, фруктів та при вдиханні пилового повітря.

Радон-222 – найбільш відомий продукт розпаду Торію-232 (після розпаду Урану-238) та розпаду Радію-226 (обидва входять до складу гранітних порід). Радон-222 – інертний радіоактивний газ, важчий за повітря у 7,5 разів, без запаху і кольору. (Т_½ до 4 діб). Радон знаходиться в будівельних матеріалах (цемент), воді і побутовому природному та скрапленому газах.

Радон-222 (разом з Калієм-40) є джерелом 50% опромінення людини на Землі. Накопичується у не провітрюваних (особливо кам’яних) приміщеннях тим більше, чим нижче розташовані приміщення (5% на висоті 1м, 13% на 10м, та 60% на 1000м). Має канцерогенну дію, накопичується у гіпофізі, наднирочниках, що вражає вегетативну нервову систему. Продукти його розпаду (ізотопи свинцю, полонію і вісмуту) це важкі іони, що осідають в легенях і отруюють органи. Особливо важкі ураження для курців (в 10 раз частіше).