1. Політика учасників зед щодо потенційних ризиків має декілька різновидів:

а) виключення ризиків або їх прийняття;

б) мінімізація ризиків;

в) передача ризиків;

г) усі відповіді вірні.

 

2. До основних видів мінімізації ризиків відносять:

а) диверсифікацію; ?

б) страхування;

в) резервування;

г) усі відповіді вірні.

 

3. Валютні застереження – це:

а) спеціальні умови, що включаються до контракту і передбачають перегляд суми платежу в тій самій пропорції, в якій передбачається зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження;

б) створення зустрічних вимог і зобов’язань в іноземній валюті?

в) перевідступлення банку права вимоги заборгованості в іноземній валюті в обмін на негайну виплату банком відповідної суми у національній або іноземній валюті;

г) один з інструментів фінансування міжнародної торгівлі

 

4. У разі, коли валюта ціни і валюта платежу збігаються, а розмір суми платежу залежить від зміни курсу валюти розрахунків відносно іншої стабільної валюти, застосовується:

а) одновалютне застереження;

б) непряме валютне застереження;

в) багато валютне застереження;

г) факторинг.

 

5. Основними функціями факторингу є:

а) фінансування та кредитування;

б) покриття ризику;

в) управління дебіторською заборгованістю;

г) усі відповіді вірні.

 

6. Факторинг – це:

а) цінний папір, що містить безумовне боргове зобов’язання;

б) доручення експортера своєму банку одержати від імпортера певну суму коштів або підтвердження тощо, що ця сума буде сплачена в обумовлений термін;

в) це банківська операція, що полягає в придбанні банком у постачальника права вимоги у грошовій формі на дебіторську заборгованість  покупців за відвантажені їм товари, з прийняттям ризику виконання такої вимоги, а також приймання платежів;

г) правильна відповідь відсутня.

Рівень 3

2. Схематично зобразіть форфейтингову угоду

Рис. 11.5. Схема форфейтингу: 1 – експортер та імпортер укладають угоду на визначений термін платежу; 2 – експортер звертається із заявкою у форфейт-компанію, що визначає умови операції. Якщо експортер заздалегідь проконсультувався з нею, то він має можливість додати витрати за дисконтом векселя до вартості контракту; 3 – імпортер виписує комерційний вексель і авалює його до банку своєї країни; 4 – векселі, індосовані банком країни імпортера, відсилаються експортеру; 5 – експортер індосує векселі і продає їх форфейт-компанп на первинному ринку документів без права регресу; 5а – експортер одержує інвалютний виторг; 6 – форфейтингова компанія індосує векселя і перепродає їх на вторинному ринку, представленому спеціалізованими фінансовими установами за форфейтуванням у Цюріху, Люксембурзі, Лондоні, Парижі і т. п.; 7 – форфейт-компанія подає імпортеру вексель до сплати; 7а – імпортер через свій банк сплачує проданий вексель у встановлений термін.

Факторингова умова.

Етапи здійснення факторингової операції

Перший етап. Підготовчий.

Отримання заявки від клієнта.

Оцінка економічного та фінансового стану клієнта.

Другий етап. Оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом.

Обов’язки банку: стягнення боргу та функції з його обслуговування; аналіз кредитоспроможності боржників; інкасація, облікові операції та ін.

Обов’язки клієнта: плата за факторингові послуги банку. Плата складається з: комісійних за послуги по обслуговуванню боргу в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків; позичкового процента, нарахованого на виданий аванс.