1. Слідчий огляд і дослідження зброї та слідів пострілу на місці події.

2. Тактика допиту обвинуваченого, що заявив про своє алібі.

3. Нетрадиційні методики розслідування злочинів.

Пит 1. . Слідчийоглядідослідженнязброїтаслідівпострілунамісціподії

Дляфіксаціїслідівпострілувикористовують, насампередфотографуваннявузламісцяподії, девиявленотойчиіншийслідзастосуваннявогнепальноїзброї.

Потім виготовляється детальний вимірювальний (масштаб¬ний) фотознімок об'єкта вогнепального характеру.

Після цього об'єкт оглядають, а результати огляду детально описують у протоколі слідчої дії.

Загальним для опису всіх об'єктів і слідів є обов'язкове за¬значення у протоколі положення (розташування) об'єкта чи сліду на місці виявлення з прив'язкою до не менше двох орієн¬тирів.

У протоколі обов'язково зазначають спосіб вилучення й характіктер упакування об'єктів, через що складення протоколу відбувається паралельно з подальшою роботою над слідами.

Важливим під час огляду місця події, пов'язаного із застосуванням вогнепальної зброї, є складання планів місцевості або Приміщення, оскільки план сприяє зведенню в єдину систему різних слідів, які часто перебувають на значному віддаленні Між собою, а також створює умови для встановлення місця, з Якого стріляли, чи місця перебування потерпілого, використо¬вуючи розрахунково-графічпий спосіб.

У разі виявлення на нетранспортабельних і нероздільних Об'єктах слідів, що нагадують вогнепальні, після їх фотографу-Ііншія, з країв об'єкта беруть зразки для проведення майбутніх необхідних лабораторних досліджень.

Важливо виготовити копію (зліпок) зі сліпого пошкоджен¬ня після фотографування та описання сліду у протоколі, але до порушення каналу пошкодження під час вилучення із отвору кулі.

Кулі й гільзи після їх відшукання вилучають і після огляду й фотографуван¬ня (одна з проекцій - обов'язково з боку денця з маркування): поміщають в окремі пакети або коробки.

На бірці зброї чи упаковці гільз і куль указують: найменуван¬ня об'єкта, де, коли, під час якої слідчої дії його виявлено. Над-пис засвідчується підписами слідчого, понятих, спеціаліста.;

За допомогою спеціаліста-криміналіста, який бере участь в огляді на підставі конструктивних особливостей і розмірних даних гільзи (кулі) встановлюється система патрона, частиною якого вона є; визначається коло систем вогнепальної зброї, для яких цей патрон може бути штатним; вивчаються сліди вогнепальної зброї на гільзі (кулі), їх сукупність порівнюється з комплексами слідів, характерних для тих чи інших систем зброї, і за збігами цих комплексів визначають вид, систему вогнепальної зброї, із якої було відстріляно (або могла путі і такою) гільзу (кулю).

Пит 2. Допит підозрюваного, обвинуваченого, потерпілих, свідків.

Обвинувачений і підозрюваний займають особливе становище в кримінальному процесі. Законодавець передбачає, що вони зо­бов'язані давати показання. Досить часто в процесі допиту між слідчим і обвинуваченим (підозрюваним) виникає конфліктна си­туація. Тому слідчому, перш за все, необхідно налагодити психоло­гічний контакт з допитуваним, а потім застосувати ефективні так­тичні прийоми, які відповідали б особі обвинуваченого, підозрю­ваного і конкретній обстановці. Слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу, але не пізні­ше доби після пред'явлення йому обвинувачення (ст. 143 КПК України).

При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яс­нити обвинуваченому, що той має певні права (ст. 142 КПК Украї­ни), у тому числі — мати захисника і побачення з ним до першого допиту.

У процесі допиту обвинуваченого мають бути отримані пока­зання з кожного пункту пред'явленого обвинувачення. Обвинува­ченому можуть бути поставлені будь-які запитання, але тільки такі, щоб вони стосувалися справи та його особи. З метою перевір­ки показань допитаному доцільно періодично ставити контрольні запитання. Обвинувачений підозрюваний, захисник мають право заявляти клопотання, пред'являти докази. Перед захисником, його підзахисним не потрібно розголошувати дані досудового слідства. Це може призвести до того, що об'єктивному, повному і всебічному розслідуванню буде заподіяна шкода. Відповідно до ст. 74 КПК України обвинувачений має право давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі доказів, що є у справі. По­казання обвинуваченого підлягають перевірці, утому числі й такі, в яких він визнає себе винним.

Таким чином, допит обвинуваченого, підозрюваного є слідчою дією, що являє собою регламентований кримінально-процесуаль­ними нормами інформаційно-психологічний порядок спілкуван­ня суб'єктів (слідчого, начальника слідчого відділу, прокурора) і учасників криміналістичної діяльності, (обвинуваченого (підо­зрюваного) його захисника), котрі беруть у ньому участь, та спря­мований на отримання будь-яких фактичних даних про відомі допитуваному події, явища, що мають значення для встановлення істини в кримінальній справі про злочин.

Обвинуваченому (підозрюваному), якщо він того забажає, на­дається можливість написати своє показання власноручно, про що потрібно зробити відмітку в протоколі. Слідчий, ознайомившись з цими письмовими показаннями, може поставити додаткові запи­тання.

Фактично свідків допитують у процесі розслідування всіх кримінальних справ, показання свідків — найбільш поширений вид джерел доказів. Предметом допиту свідка можуть бути обставини, які він особисто сприймав чи чув від інших осіб, а також факти, які характеризують особу підозрю­ваного, обвинуваченого.

Допит свідка, потерпілого в конфліктній ситуації, з урахуван­ням їхнього процесуального становища, є слідчою дією, спрямо­ваною на отримання слідчим від допитуваного учасника криміна­лістичної діяльності (який має інший реальний або ймовірний процесуальний стан) в установленому кримінально-процесуаль­ною формою порядку показань із застосуванням тактичних при­йомів про відомі йому обставини та інші дані, що мають значення для розслідування кримінальної справи про злочин. Напередодні допиту слідчий повинен обов'яково з'ясувати процесуальне стано­вище свідка, потерпілого. Відповідно до цього потрібно скласти необхідний план допиту, де передбачити з'ясування таких питань:

0. в яких обставинах потрібно допитати свідка, потерпілого;

1. які матеріали є в кримінальній справі про злочин;

2. запитання, які необхідно поставити, чи пред'явити доказ.

Пит 3. Нетрадиційною методикою розслідування кримінальної справи про певний вид злочину є систематизовані наукові положення і пропоновані відповідні рекомендації щодо розкриття і розслідування тих діянь, коли довести участь обвинуваченого в їх вчиненні неможливо з об'єктивних причин - об'єкт посягання 253 назавжди зник або доступ до нього неможливий. За таких умов проведення огляду місця події фактично нереально, що позбавляє можливості суб'єкта криміналістичної діяльності виявити сліди злочину, інші речові докази, з'ясувати обстановку злочину, а також інші обставини, які мають значення для кримінальної справи про злочин. Наприклад, в СРСР мав місце факт, коли в космосі з технічних причин космонавт не зміг увімкнути двигун космічного літального апарата, щоб повернутися на Землю. При цьому він декілька діб розмовляв з допомогою радіозв'язку із землянами, згодом радіозв'язок припинився. Засоби масової інформації повідомили, що космонавт загинув, повертаючись з космосу. Проте це була неправда. Відомі непоодинокі випадки, коли було і є неможливим проведення огляду кораблів підводних човнів, що затонули.

Нетрадиційні методики розслідування злочинів можуть бути обумовлені такими особливостями:вид злочину;спосіб вчинення і приховання злочину;специфічність (незвичайність) залишення злочинцями слідів.

Таким чином, визначення нетрадиційних методик розслідуван ня злочинів обумовлюється їх криміналістичною характеристи кою. Нетрадиційні методики розслідування злочинів можуть також застосовуватися суб'єктами криміналістичної діяльності в інших випадках. Такі методики застосовуються щодо розслідуван ня особливо складних і нескладних злочинів. Усе залежить від слідчої ситуації в розслідуваній кримінальній справі про злочин, інших обставин.

БІЛЕТ № 22