1. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження.

2. Процесуальні та криміналістичні особливості слідчого експерименту.

3. Особливості розслідування підпалів і порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

Пит 1 . Почерк як об’єкт крим дослідження

Почерк — манера написання, виражена в системі ру¬хів, які фіксуються в рукопису. Почерк залежить від рівня розвитку особи і закріплення в неї письмово-рухових на¬вичок. Своєрідність почерку виявляється в певній сукупності загальних і окремих ознак. Ідентифікаційними влас¬тивостями почерку є його індивідуальність (виражається в наявності ознак, які рідко зустрічаються) і відносна ста¬лість (основні ознаки почерку не зазнають істотних змін протягом ідентифікаційного періоду).

Ознаки почерку поділяються на загальні та окремі. За¬гальні ознаки характеризують почерк як систему рухів. До них належать:

1) виробленість почерку — відбиває здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису; визначається темпом письма і координацією рухів при ви¬конанні письмових знаків і з'єднань їх. Під виробленістю почерку розуміють рівень володіння технікою письма, що виявляється в здатності виконувати рукописний текст у швидкому темпі, стійкими координованими рухами. Існу¬ють три ступеня виробленості почерку:

вироблений (високий)

недостатньо вироблений (середній)

невироблений (низький)

2) складність почерку — свідчить про те, якими руха¬ми виконуються письмові знаки, про конфігурацію їх бу¬дови; розрізняють простий, спрощений і ускладнений;

3) нахил почерку — залежить від напрямку згинаючих рухів при виконанні прямолінійних елементів; за нахилом почерк буває прямим, правонахильним, лівонахильним, косим і безладним:право нахильний,лівонахильнии,прямий,безладний

4) розмір почерку — визначається висотою малих літер: великий (5 мм і більше), середній (від 2 до 5 мм), дрібний (не перевищує 2 мм):середній,дрібний

5) розгін почерку — характеризує протяжність (роз¬мір) руху по горизонталі й визначається відношенням ши¬рини знаків до їх висоти, а також відстанню між письмо¬вими знаками.

6) зв'язність почерку — полягає в безперервності ви¬конання певної кількості письмових знаківта їх частин у межах одного слова. Зв'язність характеризується як мала (при з'єднанні літер у більшості слів по дві-три), середня (при з'єднанні від чотирьох до шести) і велика (при вико¬нанні шести і більше знаків в одному слові при безупинно¬му русі рукою в процесі письма):середня, мала

7) натиск почерку — характеризує інтенсивність і розміщення зусиль на пишуче приладдя при виконанні письмових знаків; визначається ступенем:сильний,середній,слабкий

8) переважаюча форма і напрямок рухів — форма ру¬хів буває прямолінійна і криволінійна; вирізняють округ¬лий (ліво- і правоокружний) та кутастий почерк.

Окрема ознака почерку — це характеристика рухів, що виявляється при виконані окремих літер чи їх окремих елементів. Виокремлюють певні групи рухів, які викорис¬товуються для вивчення окремих ознак почерку:

1) форма траєкторії рухів при виконанні письмових знаків та їх елементів (дуго-, круго-, петлеподібна);

2) напрямок рухів (зліва направо, зправа наліво, пра¬во- чи лівоокружний тощо);

3) протяжність рухів;

4) спосіб початку (з крапки, завитка, петлі) та закін¬чення руху;

5) вид з'єднання елементів у літері (примикаючий, ін-тервальний тощо);

6) кількість рухів;

7) послідовність рухів;

8) розміщення точки перетину рухів відносно лінії рядка або інших елементів знака;

9) складність рухів тощо.