1. Система судово-експертних установ в Україні.

2. Психологічні основи тактики пред’явлення для впізнання.

3. Поняття і елементи криміналістичної характеристики злочинів.

Пит.1.Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України та експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (зокрема, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса та ін.), філії, відділення та лабораторії, в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Крім криміналістичних, в інститутах проводяться й такі види судових експертиз, як судово-економічні, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.

У системі Міністерства внутрішніх справ України створено мережу експертно-криміналістичних служб (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ), де проводяться різні види криміналістичних експертиз, дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, автотехнічні, пожежно-технічні (обставин і механізму пожеж) та деякі інші.

У системі Міністерства охорони здоров’я України зосереджені судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово-медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово-медичних експертиз. Такі експертизи також проводяться співробітниками кафедр судової медицини вищих навчальних закладів.

Пит.2. Пред’явлення для впізнання — слідча дія, що полягає в пред’явленні свідкові чи іншій особі об’єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності.

Одночасно ця дія передбачає показ певних об’єктів в умовах, що дозволяють сприймати загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об’єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам’яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред’явленого об’єкта, порівнює та співставляє їх із збереженими в пам’яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об’єкта.

. У теорії криміналістики розглянута слідча дія ділиться на види. Залежно від вибраних підстав виділяються різні класифікаційні групи. По характері об'єктів, що пізнаються, розрізняють пред'явлення для впізнання людей, трупів, предметів, тварин. Залежно від того, чи пред'являється сам об'єкт у натурі або його зображення, виділяють упізнання безпосереднє або опосередковане. Можуть бути запропоновані й іншої підстави для класифікації (наприклад, залежно від виділюваних ознак можна говорити про впізнання людини по статичним або по динамічних ознаках). 

Пит.3. Криміналістична характеристика злочинів: поняття і структура.

Шепітько

Криміналістична характеристика визначається як система відомостей про певні види злочинів, ознаки суб'єкта злочи­ну, його мотиви, предмет посягання, обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення і розкриття таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами.

В ній відбиваються особливості певно­го виду злочинів, які мають значення для їх виявлення і розкриття.

Структурну основу цієї системи складають кримінально-право­ва та кримінально-процесуальна характеристики: система елемен­тів складу злочину і обставин, що підлягають доказуванню, визна­чають тією чи іншою мірою структуру кримінологічної та кримі­налістичної характеристик злочину. Залежно від особливостей того чи іншого виду злочинівструктура елементів кримінально-правової характеристики конкретизується включенням відповід­них факультативних елементів, наприклад, предмет безпосереднь­ого злочинного посягання, потерпілий.

У свою чергу ці дві характеристики конкретизують кримінально-правову та кримінально-процесуаль­ну характеристики злочинів. Наприклад, кримінологічна характери­стика містить відомості про чинники криміногенності, стан, струк­туру і динаміку певних видів злочинів, криміналістична характери­стика — дані, пов'язані з механізмом слідоутворення у широкому розумінні, його проявом у формуванні певних ознак тощо.

Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона розглядається як система, що містить ознаки і дані про зако­номірні зв'язки слідів, виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів криміналь­них справ, апробованих слідчою практикою. Такі дані складають основу для побудови систем типових версій, які використовують­ся привирішенні конкретних слідчих завдань, висуненні робочих версій.

У широкому, загальнотеоретичному плані можна говорити про криміналістичну характеристику злочинів як про систему, що міс­тить сукупність криміналістична значущих ознак.

БІЛЕТ № 18