1. Криміналістичне дослідження письма (судове почеркознавство) - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини

Судове почеркознавство вивчає письмо з метою вирішення ідентифікаційних і не ідентифікаційних (діагностичних) завдань.

Предмет судового почеркознавства. Навик письма та його властивості Ідентифікаційні ознаки письма Підготовка матеріалів для судово-почеркознавчої експертизи Методика судово-почеркознавчої експертизи Особливості авторознавчого дослідження

Методика криміналістичного дослідження письмової мови і почерку.

Почеркознавча експертиза може бути призначена як у кримінальних, так і в цивільних справах. Вона розв'язує такі завдання:

•   ідентифікаційні (пов'язані зі встановленням конкретного виконавця тексту, підпису, цифрового запису);

•   класифікаційні (полягають у встановленні за почерком окремих якостей або ознак особи, що характерні для певних груп населення, наприклад, статі, віку, рідної мови, професії);

•   діагностичні (пов'язані з розпізнаванням часу та умов виконання конкретного рукопису (документа), а також з визначенням емоційного стану виконавця).

Методика почеркознавчого дослідження письма така:

•   попереднє дослідження — огляд матеріалу, що надійшов на експертизу, фіксація його цілісності, визначення характеру пакування, наявність засвідчених підписів;

•   окреме дослідження — визначення кількості зразків, що порівнюються, виокремлення загальних та індивідуальних ознак у тексті, який досліджують, і в зразках, а також визначення частоти їх повторювань (стійкості); відтворення ознак тексту документа, який досліджують, і зразків почерку на окремих аркушах (для цього складають таблицю, у першій графі якої пишуть літеру (знак), у другій — цю саму літеру з особливостями виконання, які властиві почерку, поданому на зразках);

•   порівняльне дослідження — порівняння зразків ознак почерків, які досліджують, виокремлення збіжних і розбіжних ознак. Математичними методами розраховують ступінь надійності ознак, які збігаються, і формують ідентифікаційний комплекс, оцінюють його як неповторний з урахуванням розбіжних ознак;

• оцінювання результатів порівняльного дослідження та висновки експерта — виявлені та сформовані збіжні й розбіжні ознаки зважують і оцінюють з позиції їх індивідуальності та значущості для встановлення тотожності виконавця тексту. На цьому оцінюванні базуються відповіді на питання, які поставив слідчий.

Методика експертного авторознавчого дослідження базується на аналізі ознак писемної мови, які відображені в досліджуваному документі. У методиці в комплексі застосовують лінгвістичні, психологічні та психолінгвістичні наукові методи, що дає змогу встановити автора та виконавця, належність кількох документів одному авторові, факт нервово-психічного захворювання автора, рівень його грамотності й володіння навичками мови, стать, вік, професію, незвичний стан автора, тобто скласти його соціолінгвістичний портрет.

Почерк, як об’єкт криміналістичного дослідження.

Почеркознавське дослідження рукописів з метою встановлення їх виконавця належить до найбільш поширених видів криміналістичної експертизи.

Об'єктом почеркознавського дослідження можуть бути як обширні рукописи (листи, щоденники і тому подібне), так і короткі записи, підписи, цифрові або символічні позначення, в яких виявилися індивідуальні і стійкі ознаки листа і почерку.

Основним питанням, вирішуваним почеркознавським дослідженням, є ідентифікація виконавця рукопису. Разом з цим в криміналістиці розроблені методи діагностичних досліджень листа. За допомогою цих досліджень можуть бути дозволені питання, що стосуються умов виконання рукопису, характеру стану виконавця, способу спотворення почерку, визначення підлоги виконавця і ін.

Властива що кожному пише індивідуальна і динамічно стійка сукупність графічних і технічних навиків, що відображує в рукописах, називається почерком.

Вчення про динамічний стереотип пояснює одну з важливих для ідентифікації властивостей почерку – його відносну стійкість.

Ознаки почерку, що характеризують накреслювально-рухову сторону письмової мови, діляться на загальних і приватних. Під загальними ознаками розуміється відображення в рукописі інформації про загальні властивості письмово-рухового навику, що виявляються не в окремих рухах, а в цілісній системі письмових рухів. Приватні ознаки характеризують окремі сторони, особливості письмово-рухового навику, що виявляються при виконанні окремих букв і їх поєднань.

Серед об’єктів криміналістичного дослідження документів значне місце займають підписи. Найчастіше їх досліджують при розслідуванні справ про розкрадання державного та суспільного майна. Підпис є графічним зображенням, бо він виконаний за допомогою графічних знаків і являє собою вигляд рукопису. Серед підписів експерти виділяють такі види: підпис буквенної транскрипції, змішаної транскрипції, види розчерку, а також підпис безбуквенної транскрипції.

2. За своєю природою версії є різновидом гіпотез. На відміну від наукових гіпотез, версії не мають на меті створення на­укових теорій, а перевірка їх здійснюється у термін, вста­новлений для розслідування.

Версія — це обґрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної події, дії конкретних осіб і наяв­ність у цих діях складу певного злочину.

Роль версій у пізнанні в процесі розслідування надзви­чайно велика. У зв'язку з цим існують дві проблеми, ви­рішення яких визначає ефективність розслідування, дося­гнення об'єктивної істини.

Перша проблема — пізнавальна роль версії, її функція як методу пізнання у конкретній галузі, якою є судочинство.

Друга проблема — методи побудови версій у різних ситуаціях розслідування: а) при обмеженій доказовій ін­формації; б) за відсутності доказової інформації; в) при її значному обсязі. Пізнавальна функція версії полягає: а) у систематиза­ції доказового матеріалу; б) його аналізі; в) обґрунтованому висуненні припущення, яке визначає найбільш швид­кий і ефективний шлях встановлення істини.

Методами побудови версій є їхні логічні основи — ін­дуктивний чи дедуктивний метод, аналогії.

Криміналістичні версії можуть бути класифіковані за двома підставами:

1) за обсягом понять версії поділяються на загальні (пояснюють зміст та сутність всієї події) та окремі (поясня­ють зміст окремих фактів).

Різновидом загальних версій є типові версії, що відби­вають видові ознаки злочину та найбільш типовий меха­нізм події. Так, за наявності ознак крадіжки існують типо­ві версії — крадіжка чи інсценування; при виявленні по­жежі — підпал, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки; при виявленні трупа — вбивст­во, самогубство, нещасний випадок та ін.;

2) за сферою використання версії поділяються на слідчі, оперативно-розшукові, судові та експертні. Ці вер­сії, як правило, взаємопов'язані і можуть випливати одна з одної. Так, слідча версія може випливати з експертної, оперативно-розшукова — зі слідчої, і навпаки.