1. Сліди транспортних засобів

Сліди транспортних засобів — це сліди, які відобража­ють зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди— відображення (сліди коліс на ґрунті); предмети, що відокре­милися від транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (плями мастила).Колісний транспорт залишає сліди статичного похо­дження — сліди кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного походження —сліди галь­мування. Сліди автотранспорту залишаються у вигляді відбитків протектора. Вони можуть бути об'ємними (на снігу, глині, іншому ґрунті) і поверхневими (на асфальті). За слідами транспортного засобу можна визначити: групову належність (тип, марку, модель); ототожнити транс­портний засіб або його частину; встановити деякі обстави­ни розслідуваної події (напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.)- Вивчення слідів дозволяє встановити: колію (відстань між середніми лініями слідів колес, вста­новлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес.

Способи фіксації слідів транспортних засобів: 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем, за­мальовок; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпківа

У протоколі слідчого огляду необхідно зазначати: міс­цезнаходження слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; вид слідів (об'ємні, поверхневі); кількість слідів, їх розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об'ємних слідів стосовно поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора шин, їх розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного оберту колеса; довжину шляху гальмування; озна­ки напрямку руху; ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.

АбоСліди транспортних засобів

Слідами транспортних засобів є матеріальні зміни, що стали наслідком відображення на слідосприймаючій поверхні коліс, шин, траків, паливно-мастильних, охолоджувальних, інших речовин, різні частини і шматки автомобіля, виявлені на місці події, а також сліди вказаних елементів на перепонах, тілі та одязі потерпілих Існують поверхневі і об‘ємні сліди. Поверхневі – сліди нашарування, відшарування, що утворюються, коли контактуючі об‘єкти однакові за твердістю і вимірюються шириною і довжиною.

Об‘ємні – сліди, в процесі контакту шин і грунту, вимірюються шириною, довжиною та глибиною.

Також розрізняють сліди прокочування та ковзання. Прокочування – утворюються при обертанні коліс і одночасному поступовому пересуванні. Ковзання – при пробуксовці коліс, залишаючи смугові відбитки.

Сліди ходової частини – система даних про бігову доріжку, колію і базу, за якими можна визначити напрямок і режим руху, вид і модель шини, а також відрізнити вид і модель транспорту

2. Види та форми криміналістичної ідентифікації

Теорія ідентифікації вивчає технічні засоби, методи і прийоми встановлення тотожності об’єктів, що мають значення для розслідування злочину.

Існує кілька класифікацій криміналістичної ідентифікації за різними критеріями.

За характером встановлюваної тотожності криміналістичну ідентифікацію поділяють

- на індивідуальну, у процесі якої вирішуються питання тотожності індивідуально визначеного об'єкта

- групову (родову), за допомогою якої ототожнюють класифікаційну групу, до якої належить -досліджуваний об'єкт. Останню називають класифікаційним дослідженням.

За природою об'єктів, що ідентифікуються, виокремлюють ідентифікацію

- за матеріальними- ідеальними відображеннями (слідами пам'яті, уявними образами).

Ідентифікацію за суб'єктом ототожнення поділяють- слідчу- експертну

За об'єктом дослідження виокремлюють ідентифікацію- людини,- предметів,- речей,- речовин,- тварин,- процесів,- станів,- явищ.

За сферою криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяють- дактилоскопічну,- судово-балістичну,- трасологічну,- почеркознавчу,- техніко-криміналістичну - за ознаками зовнішності.

За процесуальною формою ідентифікація поділяється

- процесуальну- непроцесуальну.

3. Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, які приймають рішення, виходячи з конкретних обставин справи, про необхідність залучення наукових, технічних або інших спеціальних знань. Експертиза проводиться у період розслідування або судового роз­гляду справи на підставі відповідного процесуального документа: постанови слідчого (судді) або ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією і тому її проведення можливе лише по поруше­ній справі.

Експертиза також проводиться у тих випадках, коли для встановлення певних даних по справі потрібні спеціальні знання.

Визначення мети експертизи та формулювання питань мають одне з головних значень. Як правило під час експертизи ставляться такі питання: 1) причинного зв’язку між явищем та його наслідками, 2) часу, напряму дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів досліджуваного процесу, 3) властивостей та стану досліджуваних об’єктів, 4) родової належності та індивідуальної тотожності.

Формулюючи питання слідчий керується такими положеннями: 1) зясувати суть обставин, 2) ознайомитись з існуючими науковими можливостями та методами встановлення інформації щодо факту, який встановлено, 3) визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної справи.

Постанова про призначення експертизи складається із чотирьох частин: вступної, описової, резолютивної й заключної.

У справах про порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки обставинами, що підлягають з'ясуванню, є: а) які вимоги пожежної безпеки порушено (не додержано), в яких діях це виявилось; б) причини порушення; в) причинний зв'язок між діями і виникненням пожежі; г) винна особа; г) наслідки (заподіяння значних матеріальних збитків, шкоди здоров'ю людей тощо); д) причини та умови, що сприяли виникненню пожежі.