
- •1. Сліди знарядь злому, інструментів і трасологічних засобів
- •Способи фіксації слідів знарядь злому:
- •1. Структура криміналістичної техніки як розділу криміналістики
- •( Чувак, там проведення огляду місця події при вчиненні комп злочинів, а тут методологія і трохи нормального..)
- •3. Методика розслідування злочинів у сфері комп’ютерних технологій
- •1. Сліди транспортних засобів
- •АбоСліди транспортних засобів
- •2. Види та форми криміналістичної ідентифікації
- •Початковий етап розслідування
- •1. Письмова мова, як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •До принципів планування належать:
- •3. Криміналістична характеристика злочинів: поняття, структура
- •1. Криміналістичне дослідження письма (судове почеркознавство) - це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини
- •Почерк, як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •. Основні етапи формування версій і особливості їх перевірки.
- •1. Криміналістика в системі юридичних наук
- •2. Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація
- •3. Методика розслідування злочинів, що вчиняються неповнолітніми.
- •Для встановлення кримінального механізму службового діяння необхідно з’ясувати:
- •3. Методика розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху
- •Початковий етап розслідування
- •Типові слідчі версії:
- •3. Першочергові слідчі дії на початковому етапі розслідування зґвалтування
- •1. Сучасна класифікація техніко-криміналістичних засобів криміналістики і методи їх використування
- •1. Поняття слідів злочину у криміналістиці, їх класифікація
- •3. . Криміналістична характеристика грабежів і розбійних нападів
- •1. Письмова мова, як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •Поняття, види і завдання допиту.
- •3. Криміналістична характеристика злочинів проти довкілля.
- •3. Розслідування хабарництва
- •Для встановлення кримінального механізму службового діяння необхідно з’ясувати:
1. Письмова мова, як об’єкт криміналістичного дослідження.
У процесі дослідження письма вивчаються письмова мова, топографія письма і почерк. Ідентифікаційні ознаки письма являють собою особливості, що виявляються в елементах письмово-мовних і графічних навичок індивідуума.
Письмо — один зі способів фіксації мови. Визначальними особливостями його на відміну від усного мовлення й інших способів фіксації (на магнітну стрічку, наприклад) є закріплення на папері чи іншому матеріалі і передача інформації, змісту мови за допомогою символів, знаків, букв.
Письмова мова — це зміст документа (понятійне наповнення) і мовні засоби, якими воно виражається. Почерк — система рухів при виконанні письмових знаків.
Письмова мова. У суспільній, виробничій, науковій і іншій діяльності письмова мова несе різне інформативне навантаження. За допомогою неї фіксуються і передаються повідомлення про факти, події, явища, поняття, ідеї, тобто визначений зміст, конкретний зміст.
Разом з тим, як і будь-яке суспільне явище, письмова мова має і свою форму, у яку вібраний її зміст, — мовні засоби, що матеріалізують думки, які містяться в ній, у виді словникового запасу, вжитого у визначених синтаксичних конструкціях, у тому чи іншому ступені відповідних нормам літературної мови.
В основі криміналістичного дослідження письмової мови лежить визначення особливостей письмово-мовних навичок. У силу відображення сформованих у центральній нервовій системі умовно-рефлекторних зв'язків ці навичкові особливості складаються в одну особистість, що індивідуалізує, сукупність і можуть бути використані як ідентифікаційні ознаки з метою встановлення автора досліджуваного документа. Ці ознаки можуть виглядати у виді відповідності нормам, у межах яких вони формувалися, у виді окремих стійких відхилень від прийнятих норм, що є наслідком слабкого розвитку чи відсутності взагалі навичок у визначених нормах.
Писемна мова та її ознаки є об'єктом авторознавчого дослідження, що здійснюється під час авторознавчої експертизи з метою встановлення автора, тобто особи, думки якої викладені на письмі. Автора тексту слід відрізняти від виконавця. Автор відображає на письмі інтелектуальні навички, а виконавець — рухові. Тому автора можна встановити як за ознаками писемної мови, так і за ознаками почерку, а виконавця — тільки за ознаками почерку.
2. Стаття 224. Допит
1. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.
2. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.
3. Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.
4. У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.
5. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.
6. Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.
7. За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.
8. Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.