1. Сучасна класифікація техніко-криміналістичних засобів криміналістики і методи їх використування

Нині криміналісти вважають, що доцільніше класифікувати криміналістичні науково-технічні засоби за трьома ознаками: 1) виникненням; 2) видом; 3) цільовим призначенням.

За виникненням науково-технічні засоби можна поділити на три види. До першого виду належать криміналістичні засоби, що використовуються виключно в криміналістиці. Це, наприклад, ку-левловлювачі, йодні трубки та ін. До другого виду належать — науково-технічні засоби, запозичені криміналістами з інших галу­зей науки і техніки. До третього виду віднесено науково-технічні засоби загальнотехнічного призначення, запозичені криміналіста­ми для виконання криміналістичних завдань: ноутбуки, відеоапа-ратура, звукозаписуючі засоби, зубопротезні пасти і т. ін.

Класифікація криміналістичних науково-технічних засобів за видами передбачає наявність шести таких основних груп.

Основними видовими групами криміналістичних науково-тех­нічних засобів є: прилади, обладнання й апаратура, пристосуван­ня та інструменти, матеріали і приналежності, комплекти, пере­сувні криміналістичні лабораторії.

За цільовим призначенням криміналістичні науково-технічні засо­би можна класифікувати на три групи:

1. криміналістична техніка для збирання доказів (валіза слідчо­го, одорологічна валіза, дактилоскопічні порошки та ін.);

1. криміналістична техніка для фіксації ходу і результатів слід­чих дій (кіно-, фото-, відеоапаратура, засоби звукозапису, а також вимірів часу, висоти, відстані та ін.);

2. криміналістична техніка дослідження доказів

Криміналістичні науково-технічні засоби можна також класи­фікувати за такими ознаками: за сферою і суб'єктами застосування, за спеціальним призначенням тощо. Так, за суб'єктом використан­ня технічні засоби поділяють на техніку слідчого, оперативного працівника та експерта.

2. Стаття 228. Пред’явлення особи для впізнання

1. Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

2. Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються.

. Поняття, види та завдання пред’явлення для впізнання

Пред'явлення для впізнання — слідча дія, яка полягає в пред'явленні свідкові чи іншій особі об'єктів, котрі вони спостері­гали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності

Одночасно ця дія передбачає показ певних об'єктів в умовах, що до­зволяють сприймати загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'явленого об'єкта, порівнює і зіставляє їх із збереженими в пам'яті та доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об'єкта.

Пред'явлення для впізнання як процес встановлення чи запере­чення тотожності або групової належності має елементи психологічної діяльності, базуючись на здатності людської психіки не тільки фіксу­вати, а й зберігати в пам'яті особливий комплекс ознак, які дозволяють виділяти певні об'єкти з групи подібних. З цих позицій пред'явлення для впізнання характеризується двома процесами — фіксуючим і впіз-навальним: до фіксуючого належать засвоєння відмітних ознак і фор­мування образу певного об'єкта, а до впізнавального — використання цих ознак у вирішенні питання щодо тотожності чи групової належ­ності. Свідчення про тотожність або групову належність є по суті ви­сновком, який ґрунтується на уявному аналізі, синтезі та порівнянні ознак. Відповідно до криміналістичних критеріїв організація пред'явлення для впізнання повинна забезпечувати правильність і об­ґрунтованість висновків за умови точного додержання процесуально­го порядку пред'явлення для впізнання.

Цю слідчу дію необхідно відрізняти від непроцесуальних способів установлення тотожності об'єктів (наприклад, під час оперативно-розшукової діяльності). Здійснення розшуку, особливо злочинців, за зовнішніми ознаками передбачає ототожнення суб'єкта, якого спосте­рігають, з розшукуваним. Фотографії злочинця, якого розшукують, чи інших суб'єктів можуть бути показані окремим громадянам. Однак таке пред'явлення переслідує тільки оперативні цілі, а його результати не є доказами у справі і виконують роль орієнтуючих відомостей.

Пред'явлення для впізнання регламентовано ст. ст. 174-176 КПК, що дає змогу правильно вирішити питання про відокремлення цієї слідчої дії з інших. Цьому ж слугують розроблені криміналістикою тактичні правила проведення впізнання.

Об'єктами пред'явлення для впізнання є особи (живі люди і трупи), предмети, тварини.

Пред’явлення для впізнання можна поділити на такі види:

• пред’явлення для впізнання людей (живих, мертвих)

• пред’явлення для впізнання предметів

3. Призначаються судові експертизи: судово-екологічна, гідрологічна, судово-технічна, будівельно-технічна, технологічна, агротехнічна, ветеринарна, судово-іхтіологічна, хімічна, санітарно-гігієнічна, судово-медична, криміналістична та ін.

До компетенції судово-екологічної експертизи входить вирішення таких основних питань:який критичний рівень забруднення (КРЗ) довкілля для даної місцевості, перевищення якого становить небезпеку для здоров'я населення і якісного стану середовища під час одночасної діяльності певних підприємств району;якими можуть бути допустимий рівень викидів (ДРВ) шкідливих речовин у водоймища, атмосферне повітря, ґрунт, інші шкідливі впливи на довкілля даним виробничо-господарським об'єктом;чи мають місце порушення допустимого рівня концентрацій (ДРК) шкідливих речовин в атмосферному повітрі, водоймищах, ґрунті (на певній ділянці), встановлених компетентними органами;яка екологічна шкода заподіяна в результаті порушень правил охорони довкілля, якими можуть бути її наслідки в майбутньому;якими є безпосередні причини, що викликали конкретну екологічну шкодуі т.д.

Судово-технічна експертиза призначається у тих випадках, коли для з'ясування істотних обставин справи необхідні спеціальні пізнання в техніці.

Судово-іхтіологічна експертиза призначається при необхідності проведення досліджень щодо причини отруєння і загибелі риби, а також знищення кормової бази чи водоймищ, реальної загрози настання такого роду наслідків, для визначення характеру і розміру збитків, заподіяних рибному господарству в результаті забруднення водоймища.

Якщо існує реальна загроза заподіяння шкоди здоров'ю людей, призначається комплексна судово-іхтіологічна та токсикологічна експертиза, на вирішення якої ставляться питання:яка токсикологічна ситуація склалася в період, що передував забрудненню у даному водоймищі, районі тощо;чи є в зразках об'єктів, наданих на дослідження, речовини, що становлять загрозу для здоров'я людей і тварин; чи є причиною загибелі риби речовини, що містяться у наданих на дослідження зразках.

Білет 12