
- •1.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •2.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романо-германської системи права
- •3.Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права
- •3. Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •4.Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •7. Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.
- •8.Громадянство у зарубіжних країнах: поняття і зміст, співвідношення із категоріями «підданство» та «національність».
- •10.Способи припинення громадянства у зарубіжних країнах.
- •13.Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: характерні риси.
- •14.Парламентська монархія: характерні риси.
- •15.Дуалістична монархія:характерні риси(навести приклади).
- •16.Республіка як форма правління та її різновиди.
- •17.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •18.Конституційно-правові ознаки парламентської республіки.
- •19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •20. Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •20 . Cуперпрезидентська та монокритична республіки
- •21. Нетипові форми правління
- •22. Унітарна держава, її різновиди. Поняття та види сучасних федерацій.
- •23. Поняття та види автономій. Національна і територіальна автономії, політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
- •25. Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій (навести 5 прикладів). Види федерацій.
- •27. Поняття виборів. Види виборів за опосередкованістю волі виборців (навести приклади).
- •28. Принцип свободи виборів. Зобов’язуючий вотум (навести приклади).
- •29. Поняття та зміст виборчого права. Виборчі цензи.
- •30. Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи. Загальна характеристика виборчих систем.
- •31. Мажоритарна виборча система, її різновиди (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •32. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •33. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж, інші.
- •34. Поняття та сутність глави держави. Юридичні форми глави держави (навести приклади кожної форми).
- •35. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних республік (навести приклади).
- •36. Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних монархій (навести приклади).
- •37. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської монархії (на прикладі сучасних держав)
- •39. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах дуалістичної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •40. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах президентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •41. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •42. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах змішаної республіки (на прикладі сучасних держав).
- •43. Поняття парламенту, його сутність. Вихідні засади концепції народного представництва.
- •44. Види парламентів зарубіжних країн за структурою. Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамерних парламентів. Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •45. Відповідальність урядів зарубіжних держав. Інститут парламентської відповідальності уряду.
- •46. Дострокове припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •48. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •50. Особливості конституційно-правового статусу уряду за умов парламентської та президентської форм правління.
- •51. Конституційно-правовий статус депутата парламенту у зарубіжних країнах.
- •52. Конституційно-правовий статус Парламенту Великобританії (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •53. Конституційно-правовий статус Конгресу сша (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •54. Конституційно-правовий статус парламенту Франції (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •55. Конституційно-правовий статус парламенту Республіки Польща (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти).
- •56. Конституційно-правовий статус парламенту фрн (порядок формування, структура, функції, повноваження, акти)
- •57. Конституційно-правова природа та особливості федералізму у Росії.
- •58. Конституційно-правова природа та особливості федералізму у сша.
- •59. Конституційно-правова природа федералізму та особливості у фрн.
- •60. Конституційно-правовий статус президента сша (порядок обрання,функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •61. Конституційно-правовий статус президента фрн (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти)
- •Функції та повноваження
- •Вибори і присяга
- •Вибір кандидата
- •62. Конституційно-правовий статус президента Польщі (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •63. Конституційно-правовий статус президента Росії (порядок обрання, функції, повноваження, особливості процедури імпічменту, акти).
- •71. Конституція Польщі: особливості структури, прийняття, зміни, класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Польщі.
- •72. Конституція Франції: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у Франції.
- •73. Конституція фрн: особливості структури, прийняття, зміни,класифікаційна характеристика. Інститут конституційного контролю у фрн.
- •75. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях фрн.
- •76. Конституційні основи організації публічної влади в територіальних одиницях Польщі.
24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
Регіоналізм-це орієнтація на автономність адм.-терит. одиниць, децентралізація унітарної д-ви. Має декілька форм:економічну, культурну, політичну та стратегічну.
Регіоналістична держава - це така форма державого устрою, за якої уся територія держави складається з автономних утворень.
Зазвичай ці держави розглядають в якості унітарних, але на ділі вони мають особливості, які відрізняють їх від складних унітарних держав, що мають окремі автономні утворення, і одночасно від федерацій. У літературі такі держави іноді називаються регіоналістські (від слова регіон) і розглядаються як початкова стадія переходу від унітарної держави до федеративного. У регіоналістські державі автономні утворення своїх конституцій не мають, але в конституціях держав за ними закріплені певні повноваження, для здійснення яких вони видають місцеві закони. Автономні утворення мають також особливі документи - статути про автономію, що затверджуються загальнодержавним парламентом / статути п'яти областей в Італії затверджуються у формі конституційного закону). Поряд зі своїми місцевими представницькими органами автономії мають також місцеві органи виконавчої влади, що формуються місцевими законодавчими органами. Однак поряд з ними в автономні утворення призначаються представники центру - комісари, губернатори. Їх повноваження неоднакові, в Італії вони невеликі, в Шрі-Ланці - дуже великі і включають право вето по відношенню до законів, прийнятих представницькими органами.
Така форма державного устрою в наш час використовується в: Італії, Іспанії, Шрі-Ланці та ПАРі.
|
Яскравим прикладом регіоналістської держави є Іспанія. Конституція 1978 р., прийнята після ліквідації унітарістской режиму генерала Франко, забезпечила створення сімнадцяти автономних спільнот (областей), а також двох автономних міст. Конституція прямо забороняє створення федерації автономних співтовариств, тобто про федералізм де-юре в Іспанії говорити не можна. ле при цьому рівень самоврядування в автономних співтовариствах великий. Крім того, автономні співтовариства являють собою форму добровільного об'єднання провінцій, тобто елементи класичного федералізму таки є (рішення про заснування автономного співтовариства підлягали затвердженню національним парламентом). В автономних співтовариствах діють асамблеї та урядові поради (прем'єр обирається членами асамблеї і призначається королем Іспанії). Ще одним прикладом служить ПАР. Це держава формувалася, як і багато федерації, в процесі об'єднання колоній (Південно-Африканський Союз виник в 1910 р.). Сучасна ПАР, що виникла після краху апартеїду, являє собою регіоналістську держава. Його регіональна структура визначається поліетнічним складом населення і частково адміністративними кордонами між колишніми колоніями. Конституція 1996 р. передбачає законодавчу автономію дев'яти провінцій (адміністративна карта була змінена), наявність у них конституцій, законодавчих зборів і прем'єр-міністрів. Ідеї федералізації існують в Шрі Ланці з 1926 р., що пов'язано з конфліктом двох етнічних громад - домінуючих в ланкійській політиці сингалів і меншості - Таміла (які при цьому є одним з найбільших етносів у сусідній Індії). В даний час країна ділиться на вісім провінцій і визначається в конституцією 1978 р. як непорушний союз регіонів. Провінції мають право видавати свої законодавчі акти. У країні йде розподіл компетенції між рівнями влади. Однак ситуація залишається нестабільною у зв'язку з невирішеністю тамільської проблеми. Ще одним прикладом регіоналістської держави можна вважати Папуа Нову Гвінею. Складність регіональної структури, як і у випадку з ПАР, визначається поліетнічним складом населення та наявністю реліктових колоніальних кордонів (так, у свій час були дві окремих колонії - Папуа і Нова Гвінея, об'єднані тільки в 1949 р.). Папуа Нова Гвінея ділиться на 19 провінцій з розвиненим самоврядуванням: в них є свої уряди. Закон 1995 р. встановив, що прем'єри провінційних урядів обираються з числа депутатів національного парламенту (це рішення приймалося з метою скорочення штатів провінційного управління).