Розділ З

ОСНОВИ

КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА

План викладу матеріалу розділу

1. Конституційне право — провідна галузь права України.

2. Декларація про державний суверенітет України.

3. Конституція України як Основний Закон держави.

4. Характеристика загальних засад конституційного ладу України.

5. Правовий статус мов в Україні.

6. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні.

7. Громадянство України.

8. Конституційні форми демократії в Україні.

9. Верховна Рада України — єдиний орган законодавчої влади в Україні.

3.10. Президент України — глава держави.

3.11. Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади.

3.12. Місцеве самоврядування в Україні. 3.13.Конституційний Суд України.

Важливі терміни та поняття

/ предмет конституційного права; / вибори;

/ методи конституційного права; / виборча система;

/ конституція; / виборче право;

/ конституційно-правовий статус; / парламентаризм;

/ громадянство України; /У законодавчий процес;

/ референдум; / місцеве самоврядування

Нормативні акти

1. Конституція України.

2. Закон України "Про вибори народних депутатів України".

3. Закон України "Про вибори Президента України".

4. Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

5. Закон України "Про всеукраїнський та місцевий референдуми".

6. Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

7. Закон України "Про громадянство України".

8. Закон України "Про судоустрій України".

9. Закон України "Про прокуратуру".

10.Закон України "Про Конституційний Суд України".

11.Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

3.1. Конституційне право провідна галузь права України

Конституційне право — провідна галузь національного права України, оскільки його норми регламентують найбільш важливі суспільні відносини, а саме:

• основи конституційного ладу;

• правовий статус людини і громадянина;

• державний устрій;

• порядок організації і функціонування органів державної влади;

• основні положення і принципи організації місцевого са­моврядування в Україні.

Предмет конституційного права України — особливе коло суспільних відносин у сфері політичної організації суспільства та функціонування держав­ного механізму.

Предмет конституційного права України становлять:

• відносини політичного характеру та функціонування ви­щих органів державної влади;

• найважливіші економічні відносини;

• відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина;

• відносини, що складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення та відносини, пов'язані з державно-територіальним устроєм України;

• відносини, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування.

Методи конституційно-правового регулювання — сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що є предметом галузі конституційного права.

До його особливостей слід віднести: загальність; максимально високий юридичний рівень; імперативність; універсальність; доцільність; поєднання безпосереднього, прямого регулювання з опосередкованим.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є:

• народ України;

• громадяни України, іноземці та особи без громадянства;

• Українська держава;

• органи державної влади України;

• народні депутати, посадові і службові особи;

• політичні партії і громадські організації;

• територіальні громади, органи місцевого самоврядування;

• адміністративно-територіальні одиниці;

• державні та інші підприємства, установи, організації, навчальні заклади тощо.

Об'єктами конституційно-правових відносин є:

• державна влада;

• власність;

• волевиявлення народу;

• права, свободи, обов'язки людини і громадянина;

• суверенітет;

• розподіл компетенції між Україною і Автономною Республікою Крим;

• населення адміністративно-територіальних одиниць. Систему джерел конституційного права України становлять:

• Конституція України;

• міжнародні акти про права людини, ратифіковані Верховною Радою України;

• Декларація про державний суверенітет України від 16.07.90 р.;

• Акт проголошення незалежності України від 24.08.91 р.;

• закони України, підзаконні акти;

• рішення Конституційного Суду України тощо.

3.2. Декларація про державний суверенітет країни. Декларація прав національностей

Важливим кроком до створення демократичного суспільства та становлення України як суверенної, правової держави стало прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р., у якій проголошені такі положення:

• Україна розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення;

• Україна здійснює захист і охорону національної державності українського народу;

• будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються законом;

• народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці;

• Україна є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя;

• забезпечується верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території;

• державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову;

• Україна має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на його збереження;

• Україна забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин;

• територія Республіки в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди;

• народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України;

• Україна має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яке створене завдяки зусиллям народу Республіки;

• Україна самостійно формує банківську (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю;

• Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молоде покоління;

• Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя;

• Україна має право на власні Збройні Сили;

• Україна проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї;

• Україна як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки.

Як логічне продовження Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності України 1 листопада 1991 р. Верховною Радою України була прийнята Декларація прав національностей України, згідно якої Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території:

• рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права;

• рівне виборче право;

• заборону дискримінації за національною ознакою;

• право усіх національностей на збереження їх традиційного розселення та існування національно-адміністративних одиниць, належні умови для розвитку національних мов і культур;

• право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя;

• право сповідувати свою релігію, використовувати свою національну символіку, відзначати свої національні свята;

• охорону пам'яток історії та культури народів та національних груп;

• право створювати свої культурні центри, товариства, об'єд­нання;

• право представників національних меншин на вільні кон­такти зі своєю історичною батьківщиною.