Лінійний кровотік і тиск у різних відділах судинного русла

Судина	Площа судини, см2	Середня швидкість, см/с2	Середній тиск, мм рт. ст.
Аорта Артерії Артеріоли Капіляри Венули Дрібні та середні вени Порожнисті вени	2,5 20 40 2500 250 80 8	20 10-15 0,2-0,3 0,03 0,5-1 1-5 10-15	100 95 70-35 35-15 15-10 <15 <5

Об'єм крові й АТ. Незважаючи на розтяжність еластичної аорти, при надходженні "зайвого" об'єму крові тиск у ній зростає. Систолічний артеріальний тиск (CAT) на макси­мумі вигнання піднімається до 110-130 мм рт. ст. Діастолічний артеріальний тиск (ДАТ (мінімальний) становить близько 60-80 мм рт. ст.

Пульсове коливання тиску. В артеріальній частині судинного русла можна визначити пульсовий AT (AT _П) – різницю між CAT і ДАТ. В аорті він відносно невеликий: АТ_П = 120 – 80 = 40 мм рт. ст. З віддаленням від серця разом зі збільшенням CAT знижується ДАТ, тому АТ_П зростає.

Гідродинамічний тиск у венах. Починаючи з посткапілярів, кожна подальша судина має більший діаметр, ніж та, що їй передує. Тому по ходу судинного русла в кожній наступній судині опір кровотоку поступо­во зменшується і тиск крові на стінку судини знижується

Іннервація судин. Зміна просвіту судин залежить від впливу нервової системи. Розрізняють нервові волокна, що розширюють судини (вазодилататори) і волокна, що зву­жують судини (вазоконстриктори).

Симпатичні нерви мають судинозвужу­вальну дію і підвищують артеріальний тиск. Проте судини головного мозку, скелетних м'язів і коронарні судини під дією симпатичних нервів розширюються. Дія парасимпатичних нервів призводить до розширення більшості судин.

В довгастому мозку знаходиться судиноруховий центр. Він перебуває в стані постійного збудження і підтримує постійний тонус артеріальних судин через судинорухові нерви.

В судиноруховому центрі є два відділи ­пресорний і депресорний. Подразнення першого викликає звуження артерій і підвищення артеріального тиску, а подразнення другого викликає зворотний ефект.

На стан тонусу судин, а значить і на рівень артеріального тиску, мають регуляторний вплив нервові центри спинного мозку (бічні роги грудних і верхніх поперекових сегментів), гіпотала­муса, кори великих півкуль.

Рефлекторна регуляція судинного тонусу.

Артеріальний тиск у здоровому організмі підтримується на постійному рівні.

Якщо з певної причини (психоемоційна напруга, фізичні навантаження тощо) артеріальний тиск підвищується, то досить швидко він нормалізується рефлек­торно за принципом саморегуляції.

У судинній системі є рефлексогенні зони ­скупчення барорецепторів, що реагують на зміну рівня артеріального тиску. Особливо важливими є рефлексогенні зони дуги аорти, ділянки поділу загальної сонної артерії (каротидний синус), ділянки впадання порожнистих вен у праве передсердя. Рефлекс із барорецепторів дуги аорти отримав назву рефлексу Ціона-Людвіга. Коли кров'яний тиск в аорті підвищується, стінки її розтягують­ся і барорецептори подразнюються. Виникає збудження, яке від барорецепторів передається депресорним нервом у довгастий мозок. Тут рефлекторно підвищуєть­ся тонус ядер блукаючих нервів і знижується тонус судинозвужувального центру. Далі по волокнах блукаючого нерва збудження доходить до серця, викликаючи сповільнення його діяльності, і одночасно – розширення судин. Внаслідок цього артеріальний тиск знижується.

Така рефлекторна саморегуляція величини кров'яного тиску відбувається безперервно і має велике фізіологічне значення. Вона оберігає організм від різких коливань артеріального тиску.

Гуморальні впливи на судини. Речовини, що циркулюють у крові і викликають зміни просвіту судин, поділяються на 2 групи: розширювачі судин і звужувачі судин.

До гуморальних речовин, що розширюють судини, належать простагландини, медулін, брадикінін, ацетилхолін, гістамін.

До гуморальних речовин, що звужують судини, належать адреналін і норадреналін, вазопресин, серотонін, ангіотензин-ІІ, альдостерон.

Існує поняття про ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), що регулює рівень артеріального тиску.

САМОСТІЙНА РОБОТА (короткі доповіді для балів за ІДРС – домовитися в підгрупах, щоб не повторювалися)

Фізіологічні особливості реґіонарного кровообігу: легеневого, коронарного, мозкового, черевного.

Кровообіг плода. Зміни кровообігу після народження.

Лімфа, її склад, кількість, функція. Механізм утворення та руху лімфи по лімфатичних судинах.