1 Заняття Фізіологія серцево-судинної системи (ссс), механізм її регуляції.

У ССС виділяють серце – центральний орган кровообігу, ритмічні скорочення якого зумовлюють рух крові, і судини – систему трубочок, по яких рухається рідина. Залежно від характеру рідини, розрізняють кровоносні та лімфатичні судини.

Кровообіг – рух крові серцево-судинною системою. Основні функції серцево-судинної системи полягають у транспортуванні поживних речовин до місця їх засвоєння, продуктів обміну від місця утворення до органів виділення, транспортуванні газів, гормонів й інших біологічно активних сполук, тепла тощо. Кров разом з нервовою системою поєднує різні органи в єдиний організм.

На початку ХХ століття Вільям Гарвей довів, що ССС складається з великого і малого кіл кровообігу.

Велике коло кровообігу – це шлях крові від лівого шлуночка до правого передсердя (20-25 секунд). Скорочуючись, лівий шлуночок викидає артеріальну кров в аорту, а потім, проходячи через артерії, артеріоли, капіляри всього тіла, вона надходить у венули. Останні збираються спочатку в дрібні, а потім зливаються у великі вени і впадають в верхню і нижню порожнисті вени, які несуть кров у праве передсердя. З фізіологічної точки зору велике коло є обмінним, чи метаболічним, тому що кров, циркулюючи по ньому, несе до клітин поживні речовини і забирає продукти метаболізму.

Мале́ ко́ло крово́обігу – шлях  крові від правого шлуночка до лівого передсердя (7-11 секунд). Від правого шлуночка венозна кров по легеневій артерії надходить у капіляри легень, а звідти артеріальна кров через легеневі вени повертається у ліве передсердя. З фізіологічної точки зору мале коло є газообмінним, тому що при проходженні через легеневі капіляри кров віддає вуглекислий газ і насичується киснем.

Гемоциркуляторне (мікроциркуляторне) русло здійснює перехід крові з артерій у вени і забезпечує обмін речовин. Воно складається з артеріоли, прекапілярної артеріоли, капіляра, посткапілярної венули та венули.

Фізіологічна характеристика міокарда

Маса серця дорослої здорової людини – близько 250-300 г. Стінка серця побудована з ендокарда, міокарда та епікарда.

Серце людини чотирикамерне. У правій половині серця знаходиться венозна кров, у лівій – артеріальна. У ліве передсердя впадають 4 легеневі вени, що несуть артеріальну кров із легень. У праве передсердя впадають верхня та нижня порожнисті вени, що несуть венозну кров від усіх частин тіла. Із лівого шлуночка виходить аорта, яка несе артеріальну кров через велике коло кровообігу до всіх органів і тканин. Із правого шлуночка виходить легеневий стовбур. Він несе венозну кров до легень.

Міокард передсердь тонший, ніж шлуночків, і волокна в ньому розміщені у два шари: циркулярно й подовжньо. Цир­кулярні волокна оточують судини, що входять у передсердя, і під час свого скорочення перетискують їхні устя, запобігаючи регургітації (зворотному закиду) крові у вени в період систоли передсердь.

Міо­кард шлуночків складається з трьох шарів. Зовнішній і внутрішній шари мають спіралеподібну форму і спільні для обох шлуночків. Середній шар складається з циркулярно розміщених м'язових волокон. Його представлено ізольовано для правого й лівого шлуночків. Прикріплюються волокна передсердь і шлуночків до фіброзного кільця, що слугує також місцем прикріплен­ня клапанів серця.

За функціональними характеристиками міокард перебуває між посмугованими й непосмугованими м'язами. З посмугованими м'язами його споріднює здатність швидко й інтенсивно скорочуватися. Водно­час міокарду властиві такі функціональні особливості непосмугованих м'язів як здатність до мимовільної активності й зміна її під впливом медіаторів вегетативних нервів і багатьох інших сполук.