5. Мистецтво неоліту – viіі-іv тис. До н. Е.

Ще наприкінці мезоліту людина від полювання та збиральництва почала переходити до землеробства та скотарства. Цей перехід від господарства присвоєння до господарства відтворення остаточно відбувся в неоліті і має назву “неолітична революція”. Суттєві зміни в житті людини викликали суттєві зміни і в мистецтві. Урожай землеробів залежав насамперед від різних сил природи: дощу, води, вітру і, особливо, сонця. Отож, якщо раніше людина, головним чином зосереджувала увагу на звірах, то тепер її кругозір значно розширюється, вона починає бачити всю оточуючу її природу, усвідомлювати навколишній світ, як величезний космос, у якому панує порядок. Цей порядок встановлюють могутні, надприродні сили. Отже, від поклоніння звірам первісна людина доби неоліту переходить до поклоніння силам природи: сонцю, дощу, вітру, зіркам, місяцю. Виникає язичництво: культи сил природи, солярні (соляріс – сонце), лунарні, астральні (астра – зірка) та інші. Лунарні та астральні культи були поширені на територіях, де люди працювали вночі через те, що вдень було занадто гаряче, наприклад, у Малій та Передній Азії. Новий світогляд людей знаходить яскраве відображення в мистецтві. Для поклоніння богам сонця, місяця, родючості будуються особливі мегалітичні святилища.

Однією з найбільш розвинутих культур доби неоліту та енеоліту в Європі була культура рефленої кераміки, поширена в Англії. Вже тоді в Англії будувались великі міста Нью Грандж і Маес Хоун, велась величезна торгівля кам’яними знаряддями праці по всьому узбережжю Європи. В період розквіту своєї культури населення Британських островів колонізували нові території. У цей час жреці створили нову релігійну культуру, пов’язану з культом сонця. В Англії були збудовані величезні мегалітичні храми, які були і астрономічними спорудами: Маес Хоун в Оркні, Нью Грандж в Ірландії, Брин Сел Дері в північному Уелсі. Мегалітичні храми будували з величезних кам’яних блоків, щільно пригнаних один до одного. Головним елементом мегалітичного храму Ньюграндж в Англії є біла стіна з кварциту, яка підіймається над долиною річки Бойн.

П ам’тки неоліту в Україні. Найбільш розвинутою культурою доби неоліту та енеоліту в Україні була Трипільська культура. Перше поселення Трипільської культури було відкрито археологом В.Хвойком в 1875 році біля с. Трипілля у Київській області. Нині в Україні відкрили понад тисячу поселень Трипільської культури. Вона була поширена на величезній території – від Південно-Східного Прикарпаття до Дніпра і проіснувала дві тисячі років (IV-III тисячоліття до н.е.). Трипільське суспільство було конфедерацією племінних союзів. Основною клітинкою суспільства були великі матриархальні сім’ї, вони об’єднувалися в роди, у свою чергу роди об’єднувалися в племена, кілька племен утворювали міжплеменні союзи.

Одним з головним культів трипільців був культ сонця, який виявився в плануванні трипільських міст та поселень. Трипільці будували поселення на рівних місцях, поблизу рік. Всі поселення мали чітке планування. У центрі розміщувалася кругла площа (коло – символ сонця), на якій стояли храми-святилища. У трипільських храмах знаходять жертовні поховання тварин і навіть людей. Не виключено, що вони належали жрецям. Від площі радіальними колами відходили вулиці. Трипільці будували наземні житла з дерева і обмазували їх глиною. Свої житла трипільці розмальовували чорною, червоною та білою фарбою, що бачимо на макетах жител. На сьогодні виявлено 60 макетів жител, з яких добре збереглось 17. Особливо оздоблювали вікна і двері. У житлах були виявлені вівтарі у формі хреста та чотирикутника, зорієнтовані по чотирьох сторонах світу, що асоціювалось з чотирма порами року, дня та віку людини: схід – весна -– ранок дня – дитинство, південь - літо – полудень – юність, захід – осінь – вечір – зрілість, північ – зима – ніч – старість.

Н а Уманьщині були виявлені особливо великі поселення – протоміста, де було до 2000 жител, тобто проживало 20-25000 чоловік. Великі протоміста були столицями племінних союзів. Через кожні 50 років трипільці спалювали свої поселення і переходили на інше місце.

Крім сонця трипільці поклонялись й іншим силам природи, символи яких зображували на своїй кераміці. На посудинах Трипільської культури (IV-III тис. до н.е) бачимо кола – символи сонця та інших небесних світил, із яких створюються складні орнаменти, а також хвилясті, або ламані лінії – символи води, ромби – символи зораного поля, хрест в колі – символ вогню, спіральні нескінченні лінії “безконечник” – символ вічного руху. Чимало символів трипільців перейшло в українське народне мистецтво

Орнаменти на посуді трипільців.

О дним з головних культів трипільців був культ богині родючості, Великої Матері-Землі. Про це свідчать чисельні жіночі статуетки, знайдені в трипільських житлах та храмах, а також культові глиняні хлібці.

Американський соціолог російського походження Пітірім Сорокін в монографії в 64-х томах «Соціокультурна динаміка» (1937-1941) виділив 3 світових надсистеми культури:

1. Чуттєву (sensate) – головна цінність та реальність – оточуючий чуттєвий світ, втілює істину почуття.

2. Ідеалістичну ( idealistic) – головна цінність та реальність – розум, втілює істину розуму.

3. Ідеаціональну (ideational) – головна цінність та реальність – Бог, втілює істину віри.

Отже, якщо людина доби палеоліту і мезоліту була художником чуттєвої культури, довершеним у відтворенні предметів довкілля, які її першочергово цікавили (сцени полювання, тварини), то людина неоліту була художником ідеаціональної культури, її творчість не мала рис чуттєвої краси і була символічною. Вищою цінністю і реальністю для цих людей ставали боги – сили природи, які втілювалися не в чуттєвих образах, а у абстрактних символах (кола, лінії, геометричні фігури).

Жіноча статуетка з с. Троянів Житомирської обл.

Трипільська культура була знищена в ІІІ тисячолітті під час переселення племен з Центральної та Північної Європи.