
- •3. Назвати і охарактеризувати засоби підсилення виразності композиції
- •4.Назвати і охарактеризувати три типи композиційних задач в архітектурі
- •95. Акведук Агриппы в Риме. I в. Н. Э.
- •7.Охарактеризувати закономірності побудови і навести приклади простого ритмічного ряду.
- •8. Охарактеризувати три способи побудови і навести приклади складних ритмічних рядів
- •9. Охарактеризувати і навести приклади застосування трьох видів масштабних закономірностей.
- •11.Охарактеризувати закономірності побудови дисиметричних композицій і навести приклади застосування дисиметрії в архітектурі.
- •12.Охарактеризуйте закономірності побудови композицій шляхом досягнення рівноваги мас і навести приклади застосування рівноваги мас в архітектурі
- •14 . Охарактеризувати закономірності побудови динамічної композиції
- •15. Охарактеризувати закономірності побудови динамічної композиції
- •25.Охарактеризуйте закономірності замкненої і відкритої об’ємно просторової композиції
- •27. Які властивості архітектурної форми можуть бути узгоджені шляхом застосуванням систем пропорціювання.
- •2 8. Охарактеризувати модульні системи пропорціонування. Навести приклад мод сист пропорц-ня.
- •32. Принципи побудови і особливості використання системи пропорціонування на основі триангулювання.
- •34) Система пропорционирования равносторонних треугольников
- •35)Принцип побудови і особливості використання систем пропорціонування на основі Золотого перетину.
- •40 Послідовність Фібоначчі
- •42 Динамічні прямокутники Хембіджа
- •43.На основі подібності фігур за а.Тіршем.
- •44. Антропометричні сис-ми пропорціонування
- •45. Співвідношення людини
- •48. Модулор
- •50. Д юррер
25.Охарактеризуйте закономірності замкненої і відкритої об’ємно просторової композиції
При проектировании населенного пункта или более мелкого градостроительного комплекса архитектор должен организовать не только объемы здания, но и соподчиненное им пространство. Расположение зданий в зависимости от функциональных требований, экономических соображений, характера местности, общего художественного замысла и других факторов может носить разный характер. Комплекс домов, образующих жилую группу, может компоноваться вокруг небольшого зеленого массива, создавая интимное, соразмерное человеку пространство, архитектурно изолированное от внешней среды. Подобные композиции характеризуются как замкнутые. Примерами замкнутых композиций являются площадь собора св. Петра в Риме, Вандомекая в Париже, Дворцовая в Ленинграде и др. В основе замкнутых композиций лежит пространство, со всех сторон ограниченное зданиями — оно воспринимается как своеобразный интерьер огромного масштаба, а окружающая пространство застройка — как огромная стена. Соотношение застройки и площади, вокруг которой она располагается, характеризует определенную степень замкнутости пространства. Если площадь фронта застройки более чем в четыре раза превышает площадь открытого пространства, замкнутость композиции приобретает характер зажатосги, стесненности. Человек в таком пространстве чувствует себя подавленно, неуютно. Примером затес- ненности могут служить дворы-колодцы, характерные для периода хаотической застройки городов в период развития капитализма. Примерное равенство площадей застройки и открытого пространства производит впечатление соответствия, композиция носит уравновешенный характер. Превышение площади открытого пространства над площадью фронта окружающей застройки дает ощущение свободы, простора. Однако если площадь пространства превышает площадь застройки более, чем в четыре раза, то возникает ощущение несвязанности фронта застройки и неорганизованного пространства, т, е, композиция теряет целостность. Таким образом, даже в композиции одного и того же вида изменение количественных отношений приводит к изменению ее качества, возникновению разновидностей композиции и даже к разрушению ее целостности. Диалектической противоположностью замкнутой композиции является композиция открытая, для которой характерна незамкнутость фронта застройки. При открытой композиция площадь может быть застроена только с трех сторон. Примерами такого типа композиций являются курдонеры, «карманные» площади, жилые группы, раскрытые в сторону микро-районного сада, предзаводские площадки и т. п. (табл. 44, б). Пространство может быть открытым в с двух противоположных сторон. В зависимости от длины двух параллельных фронтов застройки композиция может носить характер улицы, проезда или восприниматься как пропилеи * (табл. 44, в). Наконец, застройка может ограничивать только одну сторону площади — такая разновидность композиции имеет максимальную откры- торжественно вешенный в архитектурный ансамбль, тоеть ж ооозреваемость. Ее примерами являются ансамоли набережных, санаторніе комплексы, сориентированые на водное пространство, въездные ансамбли и т.п.
26) Дати визначення поняттю «пропорція» і пропорціонування.Довести необхідність застосування пропорцій в архітектурі
1)Пропорції (зв'язки частин і цілого) — один з найважливіших засобів гармонізації. Під пропорцією розуміється відношення частин цілого між собою і цим цілим.
2)Пропорція - рівність відносин кількісної міри тих самих об'єктивних властивостей у формах, що зіставляють, або зв'язок складових усередині складного цілого.
3) Пропорції – це характерні співвідношення між основними елементами і деталями розглядуваного об’єкта або предмета.
Пропорціонування - використання пропорцій для організації елементів дійсної форми об'єкта в його цілісну структуру, тобто певний метод кількісного узгодження частин і цілого.
Основні пропорції: арифметична,геометрична,гармонійна,золотий перетин
Пропорції визначають:
• образність предмета (крісло для роботи й крісло для відпочинку складаються з тих самих елементів, а характер меблів визначається винятково пропорціями);
• гармонію форми (саме пропорціями розрізнюються фігури Аполлона й Квазімодо. Гармонія - у пропорціях об'єкта);
• масштабність.
Вибір та використання такого засобу гармонізації, як пропорції, дозволяє художнику створювати роботу, що максимально відповідає законам гармонії і естетичним потребам людини. Застосування певних пропорційних відносин може надати велику виразність художньому образу, глибше розкрити його. Щоб створювати гармонійні, тобто цілісні твори, художник повинен вивчати та застосовувати закони природи.