1.Назвати і охарактеризувати засоби структурної організації композиції

Композиция – средство структурной организации целостной (замкнутой) системы художественного произведения, способ визуального мышления и построения изображения.

Композиция – это средство раскрытия идейно-художественного содержания произведения.

Архитектурная композиция – это закономерное и оптимальное сочетание объемов и пространства в эдиную гармоничную архитектурную форму, отвечающую назначению произведения природным и социальным условиям.

Разные смыслы диктуют разные композиционные формы в художественном произведении. В то же время форму каждого произведения изобразительного искусства можно рассматривать с точки зрения определенного взаимодействия всех ее элементов между собой и с пространством – как объемно-пространственную структуру.

В построении структуры композиции можно выделить ряд принципов, характеризующих композицию как целостность:

1). Принцип ограничения плоскости изображения.

2) Принцип регулярности поля.

3) Принцип координат.

4) Принцип расчленения и объединения изображения на плоскости.

5) Принцип выделения главного в композиции.

6) Принцип моделирования пространства.

2.Назвати і охарактеризувати засоби гармонізації композиції

Закономерности организации элементов, их упорядочение лежат и в основе цветовой гармония. Цвет, являясь объективным свойством любой формы, также является активным средством организации элементов формы в целостную композицию, Уггорядоченшле элементы цветовой композиции могут образовывать качественно новую систему — цветовую гармонию. Структура цветовой гармонии основана на аналогичных закономерностях, что п объединение элементов пластической композиции.

Элементы цветовой гармонии своими различиями по цветовому тону обеспечивают цветовое богатство, разнообразие палитры — гаммы. Раздел науки о цвете •— колориметрия — измеряет эта различия специальными единицами — порогами цветоразличения, т. е. величинами, соответствующими минимальным изменениям цветового тона, которые воспринимает человеческий глаз. Минимальное нюансное изменение цветового тона, различимое глазом, равно одному порогу цветоразли- чения. Всего глаз различает «180 порогов — чистых оттенков цветового тона стандартизированного спектра. Максимально контрастным изменением цветового тона является изменение, соответствующее 90 порогам пветоразяичеяжя, В зависимости от того, нюансно или контрастно различаются основные цветовые элементы гармонических палитр, гаммы этих палитр соответственно шюансны или контрастны. 

3. Назвати і охарактеризувати засоби підсилення виразності композиції

Засоби композиції включають: формат, простір, композиційний центр, рівновагу, ритм, контраст, світлотінь, колір, декоративність, динаміку і статику, симетрію і асиметрію, відкритість і замкнутість, цілісність. Таким чином, засоби композиції - це все, що необхідне для її створення, зокрема її прийоми і правила. Вони різноманітні, інакше їх можна назвати засобами художньої виразності композиції.

Тектоніка – специфічний засіб художнього вираження, який органічно пов’язаний з конструктивною об’ємно-просторовою структурою виробу і її об’єктивними закономірностями (міцністю, стійкістю і рівновагою). Тектоніку називають зрілим відображенням у формі роботи конструкції і організації матеріалів. Таким чином, об’ємно-просторова структура у формотворенні і тектоніка форми єнайважливішими категоріями композиції, що закладають основу побудови складної і гарної форми.

Пропорція визначає співвідношення окремих частин, предметів і явищ поміж собою. Пропорція – один із головних засобів, який застосовують в мистецтві, архітектурі, техніці, художньому конструюванні. Правильне встановлення пропорцій в своїй єдності складає пропорційно-гармонічний лад. Порушення його знижує художню виразність.

Масштаб – це відношення лінійних розмірів на кресленні, карті об’єкта до його розміру в натурі (1: 2, 1 : 5, 1 : 10 і т. д.). Масштабність – більш складне поняття. В архітектурі це одне із композиційних засобів, яке виражає розмірність чи відносну відповідність розмірів форм архітектурного витвору, що сприймаються людиною, до розмірів людини.

Метричний ряд є простим видом повторності, якщо він заснований з одного елемента, складним, якщо в композиції одночасно приймає участь декілька рядів і елементів метричної повторності. Ритм – більш складний вид повторності, це чергування елементів споруди, предметів, виробничого обладнання, що характеризує наростання чи спадання їх кількості, форми, розмірів. Ритмічні ряди створюються чергуванням більш виразних елементів, що називаються акцентами, і менш виразними (пасивних), що називаються інтервалами. Ритмічні ряди можуть бути спадаючими чи зростаючими контрастно чи нюансно. Ритм – це послідовне чергування різноманітних сумірних елементів. Він співдіє ясності, чіткості і стрункості художнього виробу, робить його більш цільним і виразним.

Симетричною називається фігура, яка складена із геометрично і фізично рівних частин, які певним чином розташовані відносно один одного. Симетрія – особливий рід геометричної закономірності красоти форм предметів, які створюють гармонії. Існує три основних види симетрії: дзеркальна, осьова, гвинтова. Дзеркальна симетрія заснована на рівності двох частин фігури, розташованих одна відносно іншої, як предмет і його відображення в дзеркалі. Осьова симетрія обумовлена рівністю геометричних фігур в осьових перетинах і досягається обертанням фігури відносно осі симетрії. Гвинтова симетрія досягається в результаті обертального руху лінії чи площини навколо нерухомої осі з постійною кутовою швидкістю і одночасно поступальним рухом вздовж осі. В сучасних умовах особливе значення набуває поняття асиметричної композиції. Вона дозволяє органічно пов’язувати окремі елементи поміж собою, поєднуючи їх в цілісні, гармонійно-функціональні організми. Симетрична побудова не завжди узгоджується з суперечливими вимогами при компоновці того чи іншого приладу, споруди і т. д.

Окрім симетрії і асиметрії існує також статична і динамічна композиції. Будь-яка фігура, що має центр чи ось симетрії, завжди статична відносно них. Шар, куб чи паралелепіпед статичні у всіх напрямках. Конус статичний відносно осісиметрії, а вздовж неї він динамічний, бо по ній відбувається зміна форми. Найбільш характерну динамічну композицію мають предмети, що рухаються, засоби транспорту, які можна поділити на три основні групи в залежності від різного середовища: ті, що рухаються по поверхні землі (автомобілі, потяги), в воді (пароплави, підводні човни) і в повітрі (літаки, планери).

Колір – це властивість тіл викликати певні зорові відчуття у відповідності зі спектральним складом і інтенсивністю відбитого чи випускаючого видимого випромінювання. Встановлено, що людським оком сприймаються коливання з довжиною хвилі від 380 до 760 нм. Всі кольори розподіляють на дві групи: ахроматичні і хроматичні. До першої групи (ахроматичної) відносяться білі, чорні і всі сірі кольори, починаючи з найсвітлішого і закінчуючи найтемнішим. До другої (хроматичної) групи відносяться всі спектральні кольори – червоні, жовті, зелені, блакитні, сині, фіолетові, пурпурні з усіма переходами і відтінками між ними. Психофізіологічний вплив кольору на людину в емоційному відношенні великий. Колір має здатність викликати різні емоційні реакції та думки: він може заспокоювати і хвилювати, приносити радість і смуток, пригнічувати і веселити. Колір може викликати почуття теплоти та холоду, бадьорості та втоми, легкості та тяжкості, розширювати і звужувати простір, стимулювати зір, мозок, нерви; він може сприяти і допомагати лікуванню хворих. В естетиці колір серед інших естетичних факторів займає одне з важливих місць.