2. Чи відповідає принцип багатовекторності в зовнішній політиці України її геополітичному становищу в Європі. Україна в єс: міф чи реальність? Свою думку обґрунтуйте.

Після проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним суб’єктом у міжнародних відносинах.

4. грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошу­валося, шо Україна у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.

Надзвичайно важливим було визнання України державами сві­тового співтовариства. Першими, 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і Канада, 3 грудня — Угорщина, 4 грудня — Латвія і Литва, 5 грудня до них приєднались Аргентина, Болгарія. Болівія, Росія й Хорватія; упродовж місяця Україну визнали 57 кра­їн, а до кінця року — 132 країни. На сьогодні незалежність України визнали практично всі країни світу. Правові засади зовнішньої політики держави

Основні підвалини зовнішньополітичного курсу, як демократич­ного і миролюбного, були закладені декларацією про державний су­веренітет України.

У липні 1993 р. Верховна Рада схвалила “Основні напрямки зовніш­ньої політики України”. Документ визначив базові національні інте­реси країни, обфунтував засади та пріоритети її зовнішньої політики, серед яких — розширення участі в європейському співробітництві та в межах СНД, активна участь у діяльності ООН.

Відповідно до Ст. 18 Конституції України, зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інте­ресів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного спів­робітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновиз­наними принципами і нормами міжнародного права.

Розглянемо основні пріоритетні напрямки ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ України.

-> 1. Західний напрямок

Розвиток всебічних відносин з європейськими країнами. У 1992 р. Президент України підписав Заключний Акт наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ), що сприяло інтеграції України у європейські структури. На саміті НБСЄ у листопаді 1999 р. Л.Кучма підписав Хартію Європейської безпеки на XXI ст.

9. листопада 1995 р. Україна стала 37 членом Ради Європи. У 1996 р. Україна приєдналася до об’єднання держав Центр Європейських ініціатив (ЦЄІ), мета якого — служити зміцненню стабільності і без­пеки у цьому регіоні. Підписано угоди, в яких закріплено відсут­ність будь-яких територіальних претензій з усіма європейськими сусідами України. Тим самим навколо України створено пояс без­пеки і стабільності. У перспективі Україна прагне до рівноправного членства у Європейському Союзі. Прийнято стратегію інтеграції України у Євросоюз, набрала чинності і почала втілюватися в життя Угода про партнерство і співробітництво.

Проблема набуття Україною членства в Євросоюзі розглядається у такій послідовності:

• узгодження з європейською стороною конкретного плану дій щодо отримання Україною статусу асоційованого члена ЄЄ (упро­довж 2002-2003 років);

• підписання угоди про асоційоване членство не пізніше 2005 р.;

• забезпечення ефективного втілення всіх положень зазначеної угоди.

• безпосередній вступ до ЄС (після 2010 р.).

Нині співпраця з Європейським Союзом набула системного і ди­намічного характеру. Про розширення інтеграційних процесів з ЄС свідчить і запровадження інституту уповноваженого України з питань європейської інтеграції, покладання на Міністерство економіки дода­ткових функцій, що стосуються питань європейської інтеграції, ство­рення в Міністерстві закордонних справ посади державного секретаря

з питань європейської інтеграції, визначення окремих структурних підрозділів в центральних органах виконавчої влади, які відповідають за співпрацю з ЄС.

Стрижнем стратегії економічного та соціального розвиту на найближ­чі десять років має стати створення реальних передумов вступу Укра­їни до Європейського союзу. Ми вже пройшли певну частину цього шляху. У 1998 р набрала чинності Угода про партнерство та співробіт­ництво між Україною та Європейським союзом. У 2000 р. Указами

Президента України затверджено Стратегічну програму інтеграції Укра­їни в ЄС. Важливе значення для стану відносин між нашою держа­вою та Євросоюзом мало схвалення Європейською Радою у грудні 1999 р. Спільної стратегії ЄС та України. Принциповим кроком у зміцненні та розвитку стратегічного партнерства стали п'ятий самміт Україна — ЄС (Ялта, вересень 2000р.), а також прийняття "Плану дій ЄС у галузі юстиції та внутрішніх справ в Україні" (12 грудня 2001 р.). Така послідовна робота виводить весь комплекс відносин Україна

ЄС у площину практичної реалізації завдань, пов’язаних зі вступом нашої країни до Євросоюзу. На це мають бути спрямовані всі інсти- туційні перетворення, політика економічних, соціальних та гуманітар­них реформ