84.Загальна характеристика Конституції р.Ф.Порядок внесення змін до Конституції р.Ф

1993 р. в Росії діяла Конституція 1978 р., до якої було внесено понад 300 поправок і доповнень. Процес підготовки проекту Конституції був дуже тривалим. Відповідно до Указу Президента від 20 травня 1993 р. була скликана Конституційна нарада, мета якої - завершити підготовку президентського проекту Конституції. У роботі Конституційної наради взяли участь представники органів влади федерального рівня, суб'єктів федерації, місцевого самоврядування, політичних партій, юристи. 12 рудня 1993 р.  була прийнята  Конституція Російської Федерації .Конституція має преамбулу і два розділи. Перший розділ складається з 9 глав, до яких увійшло 137 статей. Другий розділ - прикінцеві та перехідні положення. У преамбулі, зокрема, говориться, що багатонаціональний народ Російської Федерації, об'єднаний спільною долею на своїй землі, утверджуючи права і свободи людини, громадський мир і злагоду.    Глава 1 “Основи конституційного ладу” охоплює широке коло суспільних відносин, які складають основи конституційного ладу. Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є багатонаціональний народ. Державну владу у федерації здійснює Президент РФ, Федеральні збори, уряд РФ, суди РФ. Конституція закріплює положення, щодо економічної, соціальної і політичної систем федерації.   Глава 2 Конституції закріплює права і свободи людини та громадянина. Вона містить 48 статей. Глава починається ст. 17, яка проголошує, що в РФ визначаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина згідно із загальними принципами та нормами міжнародного права та відповідно до цієї Конституції. Конституція закріплює основні обов'язки громадян: додержання Конституції і законів; сплачення податків та зборів, захист Вітчизни, збереження природи і навколишнього середовища.   Глава 3 присвячена федеральному устрою. Глава 4 - Президенту Російської Федерації, Глава 5 - Федеральним зборам. Навіть така структура Конституції мовчазно вказує на те, “хто є хто”.    Наступні глави закріплюють питання про виконавчу та судову владу, органи місцевого самоврядування; остання, 9 глава, присвячена конституційним поправкам та перегляду Конституції. Розділ 2 “Прикінцеві та перехідні положення” вирішує питання, що виникають у зв'язку з набуттям чинності Конституції РФ 1993 p.Поправка!Відповідно до ст. 136 поправки до глав 3-8 Конституції (це глави про федеративний устрій держави (ст. 65-79), президента (ст. 80-93), парламенті (ст. 94-109), уряді (ст. 110-117), судової влади (ст. 118-129) та місцеве самоврядування (ст. 130-133)) приймаються в порядку, передбаченому для прийняття федерального конституційного закону, і набувають чинності після їх схвалення органами законодавчої влади не менше ніж двох третин суб'єктів Російської Федерації.Таким чином вони повинні бути схвалені двома третинами голосів депутатів Державної думи і трьома чвертями голосів членів Ради Федерації. (П.2 ст. 108). Після цього пропозиція про внесення конституційних поправок направляється законодавчим (представницьким) органам суб'єктів Російської Федерації. Протягом року дана пропозиція має бути схвалене законодавчими (представницькими) органами не менш як у двох третинах суб'єктів Російської Федерації. Після встановлення результатів розгляду, Рада Федерації протягом семи днів направляє закон Російської Федерації про поправку до Конституції Російської Федерації Президенту, який протягом чотирнадцяти днів підписує і опубліковує його.

85.Державний устрій Р.Ф.Розмежування Компетенції між Федерацією та її суб*єктами   Рф складається з республік, країв, областей, міст федерального значення, автономної області, автономних округів - рівноправних суб'єктів федерацій (ст. 5, п. 1 Конституції). У наш час до складу федерації входить 21 республіка .Глава держави - президент, який обирається громадянами Російської Федерації на основі загального рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування на шість років не більше ніж на два строки поспіль. Президентом може бути обраний громадянин Російської Федерації, не молодший 35 років, який постійно проживає у Російській Федерації не менше 10 років.Законодавчим і представницьким органом є Федеральні збори - парламент, який складається з двох палат - Ради Федерації і Державної думи. До Ради Федерації входять 166 членів по 2 представники від кожного суб'єкта Російської Федерації (по одному від законодавчого і виконавчого органів державної влади суб'єкта). Представник від виконавчого органа призначається вищою посадовою особою суб'єкта РФ на строк його повноважень, від законодавчого - обирається законодавчим органом на строк повноважень цього органа. Державна дума складається з 450 депутатів, які обираються за пропорційною системою (пропорціонально кількості голосів, поданих за федеральні списки кандидатів у депутати, висунутих політичними партіями). Депутати Держ.думи обираються громадянами на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні терміном на 5 років. Виконавчу владу здійснює уряд Російської Федерації. Він складається з голови уряду, дев'яти його заступників в тому числі двох перших заступників голови уряду, заступника голови уряду - керівника апарату уряду, заступника голови уряду - міністра фінансів, п'яти заступників голови і федеральних міністрів. Президент також може прийняти рішення про відставку уряду. Перед новообраним президентом уряд складає свої повноваження. Уряд представляє Держдумі щорічні звіти про результати своєї діяльності, в тому числі з питань, поставлених Думою. Склад уряду затверджено 22 травня 2012 р.Поза межами відання і повноважень Російської Федерації за предметами спільного відання Російської Федерації та суб'єктів федерації суб'єкти федерації мають усю повноту влади (ст. 73 Конституції), тобто у цьому разі йдеться про виключні повноваження суб'єктів федерації.   До відання Російської Федерації належать: прийняття та зміна Конституції федерації і федеральних законів, контроль за їх виконанням; федеративний устрій.

86.Федеральні збори Р.Ф:структура,повноваження палат.Конституція Російської Федерації 1993 р. вперше у вітчизняній історії назвала вищий законодавчий представницький орган держави парламентом, який по змістовним характеристикам відповідає ситуації, що у світовій практиці парламентської моделі. Федеральні Збори - парламент Російської Федерації - постійно чинний законодавчий представнцький орган, що здійснює вищу державну владу разом з Президентом РФ, Урядом РФ і судами РФ. Федеральне Зібрання складається з двох палат - Ради Федерації (верхня палата) й Державної Думи (нижня палата). Рада Федерації покликаний забезпечувати представництво інтереси і субєктів Російської Федерації .Державна Дума представляє інтереси народу Росії у цілому. Державна Дума обирається на чотири роки, термін повноважень Ради Федерації не визначений.Рада Федерації не обирається, а формується відповідно до порядку, що визначаються спеціальним федерального закону. Так, з 1994 по 1995 р. члени Ради Федерації обиралися громадянами на загальних виборах. З 1996 по 2001 р. до нього за посадою входили по двоє представників від кожного субєкта федерації: голова представницького і голова виконавчого органів державної влади субєктів РФ. Відповідно до змін, внесених до порядку формування Ради Федерації федеральним законом від червня 2000 р., тепер його членами стають по одному представнику, призначеному законодавчим органом, і представнику, призначеному головою виконавчого органу У ДержДумі представлені одночасно загальнонаціональні і партійно-політичні інтереси. Цьому сприяє виборча система, що поєднує пропорційні і мажоритарні вибори. Звідси склад 450 депутатів нижньої палати, що обирається громадянами на чотири роки, наполовину обирається за партійними списками до загальнофедеральних виборчих округах (225 депутатів) і персонально з декількох кандидатур по одномандатних округах (225 депутатів). Всі депутати працюють на професійній основі, тобто на час своїх повноважень залишають колишні робочі місця.Кожна з палат утворює з числа депутатів комітети і комісії, що спеціалізуються на певних сферах законодавчого регулювання. У них ведеться основна законотворча та інша поточна робота, повязана зі здійсненням парламентських повноважень з питань, що належать до відання палат. Кожна з палат приймає свій регламент і вирішує питання внутрішнього розпорядку.