Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
країні.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
201.22 Кб
Скачать
  1. Президент Республіки Польща: конституційно-правовий статус

Президент Республі­ки Польща є вищим представником Республіки га­рантом безперервності державної влади. Президент обирається нацією на загальних, рівних, прямих виборах таємним голосуванням строком на п'ять років і може бути обраний повторно лише один раз. Президентом Республіки може бути обраний польський гро­мадянин, якому виповнилося на день виборів 35 років і який володіє повнотою виборчих прав у Сейм.

Вибори Президента Республіки призначає Маршал Сей­му на день, який припадає на період не раніше 100 днів і не пізніше 75 днів до завершення строку повноважень.

Президент, призначає вибори до Сейму і Сенату на день, вільний від праці, скликає перше засідання Сейму і Сенату; може розпустити Сейм у випадках, передбачених Конститу­цією, після того, як вислухає думку Маршала Сейму та Мар­шала Сенату. Президент бере активу участь у законодавчій діяльності, Конституція надає йому право законодавчої ініціативи.

Прийнятий Сеймом і Сенатом закон Маршал Сейму пе­редає Президентові для підпису. Президенту також надане право за згодою Сенату з ви­нятково важливих державних питань призначати референдум.

Президент здійснює загальне керівництво у галузі внут­рішньої та зовнішньої безпеки. Дорадчим органом при Пре­зидентові виступає Рада національної безпеки. Президент має повноваження ввести воєнний стан на частині або на всій території країни, оголосити часткову чи загальну мобілі­зацію, ввести надзвичайний стан.

  1. Порядок формування й конституційно-правовий статус уряду Республіки Польща.

Уряд Респ. Польща-Рада Міністрів, яку очолює Прем.-мін. Респ.Члени уряду несуть солідарну від-ть перед Сеймом за свою дія-ть; індивідуальну- за справи- за окремих членів РМ. Недовіру уряду вправі виразити Сейм.Прем.-мін. Заявляє про свою відставку. Якщо- неприйняття Сеймом постанови про вотум довіри Раді Мін.Склад: Голова, і міністри(віце гол. РМ і голови комітетів. Не більше 20 ос. (помічники мін., політ діячі. На яких не пошир. зак-во про дер. службу. Повноваження: забезпечення виконання законів, видання розпоряджень, координ. І контроль орг. уряд. Адмін.-ї, розробка державного бюджету, забезпечення внут. І зовн. Політики.

Конструктивний вотум недовіри- нижня палата повинна не тільки висловитися щодо недовіри, а й визначити нового голову. 46 деп. – пропоз.(+ прзвище нового голови РМ).члени РМ несуть відповідальність перед державним трибуналом за порушення Конституції і законів і своїх посадових обов*язків.

Право формування уряду до­ручається тій політичній партії або партійній коаліції, яка пе­ремогла на виборах і дістала більшість депутатських манда­тів у Сеймі (парламентський спосіб формування Уряду).

Президент доручає сформувати Уряд лідеру партії або партійної коаліції, яка має більшість депутатів у Сеймі, — майбутньому кандидату на посаду Голови Ради мі­ністрів. Утворений Уряд подає Сейму програму своєї діяль­ності, яка повинна бути схвалена абсолютною більшістю де­путатів. Якщо уряд не дістав вотуму довіри, призначення кандидатури на посаду Голови Ради міністрів, якому доруча­ється формування Уряду, переходить від Президента до Сей­му. Склад такого Уряду також вимагає абсолютної більшості голосів депутатів. А якщо й цей Уряд не дістав вотуму дові­ри, право рекомендувати кандидатуру на посаду Голови Ра­ди міністрів знову переходить до Президента. Утворений в такий спосіб Уряд може бути затверджений не абсолютною, а простою більшістю голосів депутатів.

Сейм за пропозицією не менш як 46 депутатів може прийняти вотум недовіри Уряду абсолютною більшості голосів й одночасно обрати но­вого Голову Ради міністрів, якому Президент доручає ство­рити Уряд. Президент, приймаючи відставку Ради міністрів, доручає голові виконувати обов'язки до часу призначення нової Ради міністрів.

Рада міністрів здійснює внутрішню та зовнішню політи­ку, керує всією державною адміністрацією, схвалює рішення з питань державної політики, якщо Конституція не відносить останні до компетенції Президента або іншого державного органу чи територіальних органів самоврядування; забезпе­чує виконання законів; приймає постанови і т. п.