2.2. Методика складання технологічної карти

Під час складання технологічної карти слід мати необхідні первинні дані: назва культури; попередники; площа та конфігурація поля й планова врожайність даної культури (основної і побічної), т/га; норми висіву насіння, внесення добрив, пестицидів, т/га; відстань перевезення продукції, км; склад, структура ґрунтів.

Технологічна карта складається з частин:

агрономічна (код операції, назва операції, агро нормативи і допуски, обсяг роботи, строки виконання операції, тривалість робочого дня (гр. 1...7);

технічна (склад агрегату, кількість обслуговуючого персоналу, (гр. 8...11);

техніко-економічна (продуктивність агрегату, затрати праці, необхідна кількість обслуговуючого персоналу, вироблено нормо-змін, обсяг роботи, ум.ет. га; витрата палива на одиницю роботи і на весь обсяг роботи, гр. 12...26).

Розробку технологічної карти починають з вибору технології виробництва культур. Наприклад, інтенсивна технологія передбачає розміщення культури за кращими попередниками, проведення високоякісного обробітку ґрунту, внесення науково обґрунтованих норм органічних і мінеральних добрив, високоефективних сортів насіння, проведення рослинної та ґрунтової діагностики, застосування високоефективних гербіцидів, інсектицидів та фунгіцидів (тобто застосування інтегрованого захисту рослин), впровадження прогресивного комплексу машин і науково обґрунтованих форм організації праці.

Графи технологічної карти заповнюються за формою, поданою у табл.2.1.

У графу 1 „Код операції” проставляють порядковий номер і цей номер закріплюється за операцією, під якою вона буде проходити в наступних розрахунках.

У графу 2 „Назва с/г операції” записують перелік технологічних операцій, який повинен відповідати прийнятій технології та можливості впровадження комплексної механізації всіх виробничих оперцій.

У графу 3 „Агронормативи і допуски” проставляють агронормативи і основні показники якості при виконанні даної операції.

Приклад

Глибина загортання насіння 3 см, норма висіву 200 кг/га.

У графу 4 „Обсяг робіт у фізичних одиницях” записують обсяг робіт, який необхідно виконати під час технологічної операції.

У графу 5 „Календарні строки виконання” проставляють строки, в які найбільш доцільно виконувати дану операцію, виходячи з агротехнічних вимог у даній природнокліматичній зоні.

У графу 6 „Кількість робочих днів” проставляють оптимальну кількість робочих днів згідно з агротехнічними вимогами.

У графу 7 „Тривалість роботи за день” проставляють число яке показує скільки годин в день працює агрегат, виконуючи дану операцію.

У графу 8 „Марка трактора або комбайна” записують марку трактора або комбайна, яку найбільш доцільно використовувути для виконання операції.

У графу 9 „Марка зчіпки” записують марку зчіпки, якщо вона використовується в даному агрегаті.

У графу 10 „Марка сільськогосподарських машин” записують марку машини, яка забезпечує високу якість виконання даної операції найбільш раціонально агрегатується з даною маркою трактора.

У графу 11 „Кількість машин в агрегаті” проставляють кількість сільськогосподарських машин в агрегаті.

Графа 12 „Кількість механізаторів обслуговуючих один агрегат” проставляють кількість механізаторів, які обслуговують один агрегат.

Графа 13 „Кількість допоміжних працівників обслуговуючих один агрегат” проставляють кількість допоміжних працівників, які обслуговують один агрегат.

Графа 14 „Змінна продуктивність агрегату” дані беруть з „Типових норм виробітку”.

Графа 15 „Годинна продуктивність агрегату” обчислюють за формулою:

(2.1)

де – змінна норма виробітку, га/зм;

– час зміни, год; =7 годин.

Графа 16 „Денна продуктивність агрегату” обчислюють за формулою:

(2.2)

де – час роботи за день, год; (7, 10, 14, 21 годин – в залежності від операції).

Графа 17 „Необхідна кількість тракторів або комбайнів для виконання операції” обчислюється за формулою:

(2.3)

– обсяг робіт у фізичних одиницях;

– змінна норма виробітку;

– коефіцієнт змінності;

– кількість робочих днів.

Приклад

Потрібно визначити кількість тракторів для виконання операції „Лущення стерні”.

Підставивши вихідні дані у формулу, отримуємо:

Приймаємо 1 трактор.

Графа 18 „Потрібна кількість сільськогосподарських машин” визначаємо за формулою:

; шт (2.4)

– кількість сільськогосподарських машин в агрегаті;

– потрібна кількість тракторів.

Приклад

Потрібно визначити кількість сільськогосподарських машин для виконання операції „Лущення стерні”.

Підставивши вихідні дані у формулу, отримуємо:

Графа 19 „Необхідна кількість механізаторів” визначаємо за формулою:

(2.5)

– чисельність механізаторів необхідних для виконання заданої операції; осіб

– чисельна кількість механізаторів, що обслуговують один агрегат, осіб.

Приклад

Потрібно визначити кількість механізаторів для виконання операції „Лущення стерні”.

Підставивши вихідні дані у формулу, отримуємо:

Графа 20 „Необхідна кількість допоміжних працівників” визначаємо за формулою:

(2.6)

– чисельність допоміжних працівників необхідних для виконання заданої операції; осіб

– чисельна кількість допоміжних працівників, що обслуговують один агрегат, осіб.

Приклад

Потрібно визначити кількість допоміжних працівників для виконання операції „Лущення стерні”.

Підставивши вихідні дані у формулу, отримуємо:

Графа 21 „Виконано нормозмін” обчислюють за формулою:

(2.7)

– обсяг робіт в фізичних одиницях;

– змінна норма виробітку;

Приклад

Потрібно визначити кількість нормозмін для виконання операції „Лущення стерні”.

= 100 га; = 66,2 га/зм

Підставивши вихідні дані у формулу, отримуємо:

Графа 22 „Виконано умовних еталонних га” визначають за формулою:

ум.ет.га (2.8)

– виконано нормозмін,

– змінна еталонна продуктивність; ум.ет.га (Додаток Б табл. 10)

Приклад

Потрібно визначити обсяг робіт в еталонних гектарах для виконання операції „Лущення стерні”.

Підставивши вихідні дані у формулу, отримуємо:

Графа 23 „Витрати праці на одиницю роботи” обчислюють за формулою:

(2.9)

Графа 24 „Витрати праці на весь обсяг робіт” обчислюють за формулою:

(2.10)

Графа 25 „Витрати палива на одиницю роботи” визначають за формулою:

(2.11)

де , , – відповідно годинна витрата палива під навантаженням при робочому ході, при холостих поворотах і при зупинках; кг/год(додаток табл. 6)

, , – час на роботу під навантаженням, при холостих поворотах, при зупинках; год.

Приклад

Потрібно визначити витрати палива на одиницю роботи для виконання операції „Лущення стерні”.

Підставивши вихідні дані у формулу, отримуємо:

Графа 26 „Витрати палива всього” обчислюють за формулою:

(2.12)

- обсяг робіт у фізичних одиницях;

– витрати палива на одиницю роботи.

Приклад

Потрібно визначити витрати палива на весь обсяг робіт для виконання операції „Лущення стерні”.

Підставивши вихідні дані у формулу, отримуємо:

Таблиця 2.1. Технологічна карта на вирощування ______________________

Попередник - Норма висіву насіння - кгга

Площа посіву - га Норма внесення - гербіцидів – кг/га (при кожному внесенні)

Планована врожайність - ц/га - мінеральних добрив - тга (на всю площу)

Код операції	Назва операції	Агро нормативи і допуски	Обсяг роботи в фіз. одиницях	Строки виконан. операції		Тривалість роботи за день	Склад агрегату				Кількість обслуг. одного МТА		Продуктивність агрегату			Необхідно для виконання операцій				Виконано нормо-змін	Виконано ум.ет.га		Витрати праці (люд-год)		Витрати палива ( кг, л )
				Календарні дні	Робочі дні		Трактор або комбайн	Зчіпка	Сільськогосподарська машина	Кількість с.г.м. в агрегаті	Механізаторів	Допоміжних працівників	Зміна	Годинна	За день	Тракторів або комбайнів	Сільськогосподарських машин	Механізаторів	Допоміжних працівників				На одиницю роботи	На весь обсяг роботи	Норма на одиницю роботи,	На весь обсяг роботи
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21		22	23	24	25	26
01	Лущення	6-8 см.	390 га.	15.0720.07	5	10	ХТЗ-17021	-	БДВ-6,5	1	1	-	66,1	9,4	94,0	1	1	1	-	5,9		68,4	0,23	89,7	3,7	1443
02	Навантаження мін. добрив.	0,24 т/га	93,6 т	12.08 18.08	6	7	ЮМЗ 40/80	-	ПФ-0,8	1	1	-	109	15,6	109	1	1	1	-	0,9		4,5	0,06	5,6	1,7	159
03	Перевезення та внесення добрив	0,24 т/га	390 га.	12.08 18.08	6	7	ХТЗ-17021	-	МГО-12	1	1	-	56	8,0	56	2	2	2	-	7,0		80,8	0.19	74,1	1,9	741
04	Оранка	25 см.	390 га.	12.08 18.08	6	18	ХТЗ-181	-	ПНЯ-4-40	1	1	-	12,8	1,8	32,4	2	2	2	-	30,5		353,4	0,6	234	13,3	5187

3. Технологічна частина

Технологічну частину дипломного проекту пропонуємо виконувати за аналогією до попередньої теми дипломного проекту.

4. Конструкторська частина

Конструкторську частину дипломного проекту пропонуємо виконувати за аналогією до попередньої теми дипломного проекту.

5. Охорона праці

Охорону праці дипломного проекту пропонуємо виконувати за аналогією до попередньої теми дипломного проекту.

6.Охорона природи

Охорону природи дипломного проекту пропонуємо виконувати за аналогією до попередньої теми дипломного проекту.

7. Економічна частина

Собівартість продукції є одним з основних економічних показників функціонування господарства – важливий узагальнюючий економічний показник виробничо-фінансової діяльності господарства. Її обчислення необхідне для об‘єктивної оцінки господарської діяльності та виробництва окремих видів продукції, для розрахунку чистого доходу, прибутку, рентабельності, які залежать від собівартості. Це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробничої продукції. Таким чином, собівартість, як економічна категорія об’єднує всі витрати підприємства в грошовій формі. Вона показує у що обходиться господарству виробництво і збут продукції.

За ступенем повноти витрат, віднесених на об‘єкт, розрізняють його виробничу і повну собівартість.

Виробнича собівартість продукції формується, як сума всіх виробничих витрат. За виробничою собівартістю обліковується незавершене виробництво й виготовлена продукція, яка знаходиться в товарно-матеріальних запасах господарства.

Повна собівартість продукції формується як сума виробничої собівартості і невиробничих витрат (витрат за період). До складу невиробничих витрат відносяться операційні невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут продукції, витрати на наукові дослідження і розробки та інші), а також витрати за період, пов’язані із залученням позикового капіталу. Інформація про повну собівартість використовується для визначення фінансових результатів діяльності господарства, аналізу рентабельності, ціноутворення, тощо.

Метою планування собівартості продукції є встановлення економічно обґрунтованої величини витрат господарства. Показник планової собівартості використовується для встановлення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, формування цін, визначення ефективності окремих організаційно-технічних заходів і виробництва в цілому.

Метою обліковування собівартості продукції є повне й достовірне визначення фактичної величини витрат підприємства, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.