3.6. Контроль якості виконання технологічної операції

До виконання кожної технологічної операції ставлять певні агротехнічні вимоги, яких потрібно дотримуватись.

Вони виражаються у вигляді технологічних показників і є обов'язковими нормативами якості сільськогосподарських робіт.

Кожну операцію можна характеризувати кількома показниками. Проте дуже багато показників ускладнюють оцінку якості робіт, збільшують трудомісткість якості робіт, оцінки у виробничих умовах.

Кількість показників має бути мінімальною, тому з них у кожній операції виділяють найголовніші і встановлюють важливість кожного з них для загальної оцінки, прийнятої за 100 %.

Приклад

Таблиця 3.1. Контроль якості посіву кукурудзи

Показник	Градація нормативів	Бал	Спосіб визначення
1	2	3	4
Відхилення від заданої глибини посіву насіння, см	До ± 1 Понад ± 1	3 0	Перевірити на першому робочому проході агрегату. Відкрити насіння не менше ніж у 3...5 місцях на всій ширині захвату сівалки і заміряти глибину посіву.
Відхилення від середньої кількості насіння 1 м рядка від заданого, %	До ± 5 ± 5... ±10 Понад ± 10	3 2 0	Відкрити насіння на 1 м рядка по всій ширині захвату сівалки і підрахувати середню кількість їх на 1 м рядка. Перевірити після другого і третього проходу агрегату.

Продовження табл. 3.1.

1	2	3	4
Відхилення ширини стикових міжрядь, см	До ± 5 Понад ± 5	2 0	Відкрити насіння в рядках, що прилягають до стикового міжряддя, не менше ніж у п’яти місцях за довжиною і звірят и відстань між рядками лінійкою або рулеткою.
Відхилення від прямолінійності рядків, см	До 3 4...8 понад 8	2 1 0	Відобразити шнуром на довжині 50 м базову лінію і через 0,5 м заміряти лінійкою або рулеткою відхилення від цієї лінії.

4. Конструкторська частина

Положення про конструкторську частину дипломного проекту

Мета виконання конструкторської частини: поглиблення і подальший розвиток знань, умінь і навиків по аналізу конструкції існуючих машин і механізмів, їх модернізації та проектуванню нових механізмів і їх приводів, що складаються з типових вузлів і деталей.

Вихід у практичну діяльність: розрахунок та проектування машин і механізмів для послідуючого виготовлення в умовах РТП, КСП, фермерського господарства.

Загальна характеристика вихідних даних

Вихідними даними для розрахунків, що проводяться в конструкторській частині дипломного проекту, є експлуатаційні, кінематичні та силові фактори.

До експлуатаційних факторів відносяться продуктивність агрегату, що розробляється в конструкторській частині, вартість обробки одиниці продукції, затрати енергоресурсів чи витратних матеріалів на обробку одиниці продукції і т.д. Ці фактори, як правило, приводяться в технічному завданні на проектування агрегату і необхідності в їх визначенні не виникає.

До кінематичних факторів відносяться частота обертання (чи кутова швидкість) ведучого та веденого валів агрегату, чи кінематичні характеристики руху вхідної та вихідної ланок механізму (робочий хід, переміщення, середня та максимальна швидкість і прискорення характерних точок механізму за цикл руху, що встановився і т.д.). Ці фактори, як правило, встановлюються при аналізі кінематичної схеми машини в цілому, та агрегату чи механізму, який ми проектуємо, як складові частини машини.

Силові фактори - це сили та моменти, що діють на механізм та окремі його ланки. Знання силових факторів необхідне для виконання розрахунків на міцність, жорсткість, стійкість, зносостійкість деталей механізму і т.д.

Дія силових факторів на ланки механізму може мати різний характер. Так. у випадку, коли контакт ланок здійснюється в точці, силова взаємодія виражається у вигляді зосередженої сили. Тиск газів на поршень, рідини - на плунжер являє собою розподілене по робочій поверхні навантаження, а сила ваги - навантаження, розподілене по всій масі ланки. Як правило, розподілені навантаження в процесі розрахунку замінюються рівнодіючими зосередженими силами.

Прикладені до механізму сили та моменти можуть бути як сталими, так і змінними. В багатьох випадках зміна величин сил та моментів носить періодичний характер. Це обумовлюється тим, що в ряді машин робочий процес повторюється періодично.

Сили та моменти, прикладені до механізму, можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні сили та моменти.

Рушійні сили та рушійні моменти. Вони прикладені до ведучих ланок механізму (таких ланок в механізмі може бути одна, або кілька) і виконують додатну роботу за час своєї дії (чи за один цикл, якщо сила або момент змінюються періодично).

Сили опору та моменти опору. Вони виконують від'ємну роботу за час своєї дії чи за один цикл. Ці сили та моменти діляться на сили та моменти корисного опору (прикладені до ведених ланок механізму і виконують корисну роботу) та сили і моменти опору середовища, прикладені до всіх рухомих ланок механізму.

В більшості випадків ці сили та моменти, що виражають опір повітря чи рідини, в якій рухаються ланки механізму, малі в порівнянні з іншими силовими факторами.

Сили та моменти, що діють на стійку механізму з боку основи, на якій кріпиться механізм. Це - опорні реакції та моменти защемлення (стійка - нерухома ланка механізму; наприклад: для двигуна внутрішнього згорання - це блок-картер, для сівалки - її рама і т.д.).

Сили ваги ланок - це рівнодійні сил ваги елементарних мас ланок. Вони прикладені в центрах мас ланок. їх робота за повний кінематичний цикл механізму рівна нулю.

Внутрішні сили та моменти.

Це - сили та моменти взаємодії між ланками, що утворюють кінематичні пари. Внутрішні сили, згідно третьому закону Ньютона, завжди ведуть себе як взаємно обернені, тобто сила дії ланки 1 на ланку 2 чисельно рівна та протилежно направлена силі дії ланки 2 на ланку 1.

Рушійні сили та моменти, як і сила та моменти корисного опору виникають як при безпосередній силовій дії твердих, рідких чи газоподібних робочих тіл, що не є складовими частинами механізму, на ланки механізму, так і при силовій дії з боку ведучої чи веденої ланок іншого механізму, безпосередньо зв'язаного з механізмом, що розглядається.

Прикладами зовнішніх по відношенню до механізму робочих тіл можуть бути шар грунту, оброблюваний плугом, заготовка, що оброблюється в верстаті чи пресі, пружина годинникового механізму, стиснуті рідини чи гази в циліндрах поршневих машин і т.д. Дія цих робочих тіл на механізм в більшості випадків здійснюється у вигляді двох рівних та протилежно направлених сил (моментів), з яких одна прикладена до рухомої ланки, а інша - до стійки механізму. Так, наприклад, в циліндрі компресора стиснутий газ, що в ньому знаходиться, створює тиск одночасно на поршень (повзун) з певною силою, та на кришку циліндра (в стійку) з рівною та протилежно направленою силою.

Виконуючи силовий розрахунок механізму слід пам'ятати, що його стійка є самостійною ланкою. Тому необхідно визначити сили та моменти, прикладені до стійки. До цих сил та моментів крім власної ваги стійки відносяться дії тих ланок механізму, які утворюють з стійкою кінематичні пари, реакція основи (фундаменту) на стійку, зовнішні сили та моменти, якими навантажується стійка одночасно з зовнішніми діями на рухомі ланки механізму.

Силовий розрахунок може бути виконаний як з урахуванням, так і без урахування сил тертя в кінематичних парах. В більшості механізмів втрати на тертя малі. Тому в таких випадках силовий розрахунок заради його спрощення допустимо проводити без урахування сил тертя (якщо немає підвищених вимог до його точності). При такому розв'язуванні задачі слід мати на увазі, що розрахункові величини сил в кінематичних парах виходять дещо більшими від дійсних, коли розрахунок почато від ведучої ланки і дещо меншими, якщо розрахунок почато від веденої ланки. Силовий розрахунок виконують обов'язково з урахуванням тертя при визначенні коефіцієнта корисної дії механізму. Явище тертя обов'язково враховують в гальмах, демпферцюючих чи поглинаючих пристроях і інших аналогічних механізмах. Врахування тертя здійснюється шляхом введення коефіцієнтів тертя, які визначаються дослідним шляхом.