32. Девід Сільверман і антисистемна концепція організацій.

Девід Сільверман – відомий британський соціолог, дослідник проблем організаціонної поведінки, один з основоположників антисистемної концепції в соціологічній теорії організацій, у якій з аналізуються процеси функціонування організаційних формувань.

Він стверджував, що домінуючому в теорії менеджменту підходу до вивчення організацій потрібна альтернатива в контексті теорії системи. Альтернатива, на його думку, полягає в тому, щоб розглядати організацію як результат мотивованих дій і взаємодій людей, що мають спільні інтереси.

Згідно з Сільверманом, більшість досліджень з проблем організацій базувалися на ряді помилкових припущень. Головне з них – це уявлення про організації як системи, що можуть бути досліджені й абстрактно описані без звернення до проблем мотивації працюючих у них людей. .

Сільверман визначає три основні характеристики формальної організації. По-перше, організація виникає у певний момент часу, і її значно легше сприймати як штучне утворення. По-друге, родинні утворення менш бажані для тих членів організацій, що прагнуть до координації і контролю. По-третє, заплановані зміни в суспільних відносинах і правила взаємодії є предметом для спільного обговорення.

Таким чино, ці характерні ознаки дають можливість розглядати організації з точки зору соціально-родинних відносин, що складаються в них залежно від того, як члени організації, розуміють організаційні відносини.

Д. Сільверман стверджує, що переважний теоретичний підхід базується на розгляді організацій як систем, пов’язаних із загальними моделями і пошуками подібностей, що існують між усіма організаціями, а не з точки зору їх індивідуальних дій. .

За антисистемного підходу, на думку Сільвермана, організаційні структури розглядаються, як трансцендентальні, тобто як такі, що мають свою власну логіку і доступні для аналізу незалежно від людських дій і сприйняття їхнього внутрішнього змісту. В той же час Сльверман бачить ці організаційні структури, як такі, що безперервно контролюються і реконструюються на основі людських дій і їхнього внутрішнього змісту.

33. Гірт Хофстеде і концепція ділової культури організацій.

Гірт Хофстеде – відомий голландський соціолог і соціальний психолог. Під його керівництвом було проведене дослідження ділової культури у працівників різних національностей, в рамках якого на основі двох опитувальних оглядів вивчалося їх ствлення до роботи.

Г. Хофстеде виділив чотири основних параметри відмінностей між національними культурами. Кожна з національних кільтур оцінювалась ним за чотирма параметрами, що утворюють характерний культурний профіль. Цими чотирма параметрами були:

1. Індивідуалізм (колегіальність) – людина діє у власних інтересах, інтересах найближчих до неї людей, родичів. Колективістські уявлення передбачають, що кожна людина належить до групи і не може вважати себе вільною від неї. Група турбується про задоволення її запитів, вимагаючи повного й беззастережного підпорядкування.

2. Зона влади. Сфера поширення влади як елемента культури обумовлюється простором, у межах якого наділений навіть найменшою владою в групі індивід усвідомлює нерівноправність у розподілі цієї влади і вважає це нормальним. Нерівноправність властива всім культурам, але лояльність щодо неї в різних культурах різна. Наприклад, є країни, де критерієм, що визначає межі влади, вважають рівень доходів. Усередині корпорацій цей критерій охоплює не тільки грошові виплати і право власності на відсотки, а й атрибутику посади (наприклад, модель наданого компанією автомобіля; особистий водій; можливість або неможливість спілкування із шефом).

3. Усунення невизначеності. Ця властивість указує на ступінь прагнення людей уникнути ситуацій, у яких вони почувають себе невпевнено. Прикладом може бути практика нав’язування жорстких поведінкових стандартів і заклики вірити в абсолютну істину; позбавленій невизначеності культурі властиві активність, агресивність, емоційність, нетерпимість, а культури, що сприймають невизначеність, є більш рефлексивними, толерантними, їх агресивність зведена до мінімуму.

4. Мужність (жіночність). Зважаючи на цю властивість, з’ясовують ступінь сприйнятливості культури до особливостей, притаманних жіночій моделі поведінки. Всі культури несуть у собі домінуюче чоловіче начало, передбачаючи, що чоловік самовпевнений, марнославний, прагне до боротьби і зорієнтований на досягнення матеріального успіху. Чоловіки цінують силу, рішучість, напористість. “Чоловічі” культури жінці відводять діяльність, пов’язану з поліпшенням якості життя, вихованням дітей, турботою про літніх та немічних. Жіночність, згідно з твердженням Г. Хофштеде, передбачає здатність до сприйняття малого, слабкого і повільного.“Чоловічі” культури акцентують на матеріальному успіхові й рішучості, жіночі – на якості життя й турботі про слабших.

Культурні відмінності, підкреслює Хофстеде, мають важливий вплив на структуру і функціонування організації.