26.Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.

До структури управління виробництвом подається безліч вимог, що відбивають її ключове значення для менеджменту. Головні з цих принципів можуть бути сформульовані слідуючим чином:

1. Організаційна структура управління повинна передусім відбивати мету і завдання організації, а отже, бути підлеглій виробництву і його потребам.

2. Слід передбачити оптимальний розподіл праці між органами управління і окремими робітниками, що забезпечує творчий характер роботи і нормальне навантаження, а також належну спеціалізацію.

3. Формування структури управління потрібно зв'язувати з визначенням повноважень і відповідальності кожного робітника і органу управління, зі встановленням системи вертикальних і горизонтальних зв'язків між ними.

4. Між функціями і обов'язками, з одного боку, і повноваженнями і відповідальністю з іншого, необхідно підтримувати відповідальність, порушення якого призводить до дисфункції системи управління в цілому.

5. Організаційна структура управління повинна бути адекватною соціально-культурним умовам організації, що виявляє істотний вплив на рішення відносно рівня централізації і деталізації, розподілу повноважень і відповідальності, міри самостійності і масштабів контролю керівників і менеджерів. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структуру управління, що успішно функціонують в інших соціально-культурних умовах, не гарантують бажаного результату.

Таким чином, процес формування організаційної структури управління виробництвом включає формулювання мети і задач, визначення складу і місце підрозділів, їх ресурсне забезпечення (включаючи чисельність працюючих), розробку регламентуючих процедур, документів, положень, що закріплюють і регулюючих форми, методи, процеси, які здійснюються в організаційній системі управління.

27.Типи організаційних структур: лінійний, функціональний, комбінований.

Лінійна орг. структура являє собою систему управління, у якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням. Переваги структури: чіткість і простота взаємодії; надійний контроль та дисципліна; оперативність прийняття і виконання управлінських рішень; економічність за умов невеликих розмірів організації. Недоліки структури: потреба у керівниках унікальної кваліфікації; обмежена ініціатива працівників нижчих рівнів; перевантаження вищого керівництва; можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Функціональна орг. стр. для виконання певних функцій управління утворюють окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення. Тобто функціональний керівник у межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавців. Переваги структури: спеціалізація функціональних керівників; інформаційна оперативність; розвантаження вищого керівництва. Недоліки структури: порушення принципу єдиного керівництва; складність контролю; недостатня гнучкість.

Лінійно-функціональна орг.структура-це комбінація лінійних та функціональних структур.

Переваги:1. Основний принцип- розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі.2. Управління здійснюється за лінійною схемою 3.Функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішені відповідних управлінських функцій. 4.Поєднує у собі переваги лінійних та функціональних структур.

Недоліки: 1.Складність взаємодії лінійних і функціональних керівників.2. Перевантаження керівників в умовах реорганізації.3.Опір в організації

Застосовується ця орг.. структура при вирішенні задач,які постійно повторюються,вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах в технології виробництва.

Лінійно-штабні для розвантаження вищого керівництва створюють штаб, до його складу включають фахівців з різних сфер діяльності.

Переваги: 1) чіткість і простота взаємодії 2) надійний контроль та дисципліна 3) оперативність прийняття та виконання управлінських рішень. Недоліки: 1) обмеженість ініціативи працівників нижчих рівнів 2) можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату