24.Типи організацій щодо взаємодії з людиною: корпоративна та індивідуалістська організації.

Корпоративна організація – особлива система зв’язку між людьми в процесі здійснення ними спільної діяльності. Таке розуміння корпорації слід відрізняти від розуміння корпорації як суб’єкта права – юридичної особи, що часто асоціюється з формою акціонерного товариства. Корпорації як соціальний тип організації являють собою замкнені групи людей з обмеженим доступом, максимальною централізацією та авторитарністю керівництва, що протистоять іншим соціальним спільнотам на основі власних вузькокорпоративних інтересів.

Основними характеристиками корпоративної організації є: 1) домінування ієрархічних владних структур; 2) монополія й стандартизація в діяльності організацій; 3) централізований розподіл ресурсів; 4) суб’єкт інтересу – група, колектив або вся організація; 5) свобода для організації, суверенітет організації.

Корпоративна організація бере на себе відповідальність за своїх членів. У корпоративних структурах домінує лояльність працівника по відношенню до організації.

Протилежним корпоративному є індивідуалістський тип організації. Це також об’єднання людей, які здійснюють спільну діяльність, але об’єднання вільне, відкрите та добровільне. Сама організація являє собою сукупність або спільноту напівавтономних утворень.

Основними характеристиками індивідуалістської організації є: 1) панування принципу узгодження інтересів усіх членів у рамках демократичного процесу; 2) сполучення конкуренції і кооперації в діяльності членів та груп в організації; 3) пошук можливостей та додаткових ресурсів, що підтримується керівництвом; 4) суб’єкт інтересу – особистість; 5) свобода для особистості, суверенітет особистості.

25. Розвиток організаційних структур управління виробництвом в сучасних умовах господарювання.

Сучасний етап розвитку економіки України ставить нові вимоги до побудови організаційних структур управління підприємствами. Так, забезпечення широких можливостей для підприємництва зумовлює необхідність наступних змін в організаційній структурі: посилення функцій, зв’язаних з маркетингом; підвищення ролі стратегічного планування (всупереч переважаючим в даний час функціям оперативного управління) на вищих рівнях управління; здійснення системної оцінки керівних кадрів з врахуванням комплексних результатів їх праці, а також мотивації; тісну взаємодію між торговельно-збутовими підрозділами, відділами, які займаються технічним розвитком і керівництвом підприємства.

У сучасних умовах господарювання організаційні структури управління повинні передбачати функції, зв’язані з оцінкою ефективності підприємства порівняно з світовим рівнем: систематичне порівняння рівня розвитку підприємства з рівнем, досягнутим фірмами-конкурентами; порівняння техніко-економічного рівня продукції даного підприємства з світовими стандартами; системний аналіз та оцінки ефективності власного виробництва, впровадження прогресивних принципів управління в окремих цілях; середньо- та короткотермінове планування з акцентом на фінансовому плані, який набуває першочергового значення порівняно з іншими формами планування.