37.Види планування та їх взаємозв'язок. Складові процесу стратегічного планування.

Процес управління розпочинається з планування. Планування передбачає вибір мети, розробку шляху її досягнення та просування цим шляхом. Виокремлюють стратегічне (понад один рік) та оперативне (поточне) планування (до одного року) (рис. 1).

Рис. 1. Види планування та їх взаємозв'язок

Оперативне планування є одночасно логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії. Тому в американському менеджменті його часто називають плануванням реалізації стратегії.

Стратегічне планування є набором дій і рішень, визначених керівництвом, які приводять до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.

Стратегічне планування — складний процес, який охоплює такі етапи:

— інформаційне забезпечення стратегічного планування;

— установлення місії та цілей організації;

— вибір методів аналізу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища;

— оцінка та аналіз факторів зовнішнього середовища;

— оцінка та аналіз факторів внутрішнього середовища;

— виконання розрахунків, обґрунтувань, проектних рішень;

— формування варіантів стратегій (стратегічних альтернатив);

— вибір стратегії на засадах формування управлінського рішення;

— оцінка стратегії на предмет відповідності встановленим критеріям

Безпосередньо процес стратегічного планування включає три логічні та хронологічні фази:

1. Робота починається з аналізу поточного та майбутнього становища підприємства та середовища (аналіз ситуації)..

2. На цій основі розробляються цілі та шляхи їх досягнення.

3. Визначається комбінація інструментів, що дозволять більш ефективно реалізувати вибрані стратегії.

38.Змістовні теорії мотивації.

Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації (класифікації) потреб людей, що спонукають їх до дій. Знаючи потреби підлеглих, менеджер може створити умови для їх задоволення таким чином, щоб забезпечити досягнення цілей організації.

Найвідоміші змістовні теорії мотивації: теорія ієрархій потреб Абрахама Маслоу; теорія потреб Девіда МакКлеланда; теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.

Т еорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу ґрунтується на тезах: потреби людини мають ієрархічну структуру (пріоритетність) ; поведінка людини визначається найсильнішою на даний момент потребою; найсильніша потреба визначає поведінку людини до моменту її задоволення; за одночасного існування кількох сильних потреб домінують потреби нижчого рівня.

Теорія потреб Девіда МакКлеланда пропонує інші три види потреб:

а) потреби в успіху (досягненнях), тобто потреби в перевищенні встановлених стандартів діяльності, в усвідомленні особистих досягнень (не у винагородженні таких досягнень). Люди з такою потребою намагаються виконати свою роботу краще, якісніше, ефективніше, ніж це було зроблено до них;

б) потреби у владі, тобто потреби впливати на поведінку інших людей, бути впливовим, “мати вагу”; в)потреби в належності, тобто потреби в дружніх, товариських міжособових стосунках з колегами по роботі.

Теорія мотиваційної гігієни розроблена Фредеріком Герцбергом.

Дві групи факторів : фактори, які спонукають людину до високопродуктивної праці і викликають задоволення від роботи. Такі фактори отримали назву "дійсних (істинних) мотиваторів"; фактори, що викликають незадоволення в процесі роботи. Такі фактори називаються "гігієнічними".

«Дійсні мотиватори»	«Гігієнічні фактори»
Визнання результатів праці (заслуг) працівника. Змістовність праці (можливість розвитку особистості). Досягнення (успішність) в роботі. Високий ступінь відповідальності. Просування службою. Можливості творчого та ділового зростання.	Заробітна платня.Умови праці. Соціально-трудова політика фірми. Міжособові стосунки в колективі. Ступінь контролю з боку керівника. Ставлення безпосереднього керівника.