
- •111. Структура (цикл) конфлікту та основні форми поведінки у конфліктній ситуації.
- •112. Рівні конфлікту в організації та їх джерела. Стадії конфлікту: виникнення, передконфліктне становище, назрівання, розростання та хід, остаточний результат.
- •113. Структурні методи вирішення конфліктів.
- •114. Поняття стресу. Причини стресу.
- •115. Рекомендації керівника щодо підвищення продуктивності праці та зниження стресу.
- •116. Сучасні підходи до управління конфліктними ситуаціями.
- •117. Поява опору у вигляді страйку, саботажу та інших методів. Прояви невдоволення колективу.
- •118. Управління опором
- •119. Практика передових компаній світу в управлінні конфліктами та опором.
- •120. Поняття і сутність методів управління організаціями
- •121. Класифікація методів управління
- •122. Тенденції розвитку економіки від управлінської до підприємницької.
- •123. Значення новаторства, інноваційних процесів
- •124. Управління в умовах різних культур
- •125. Технократизм і формалізм організаційної управлінської структури.
- •126. Вплив бюрократії та корупції на ефективність управління.
- •127. Підходи до оцінки ефективності управління.
- •128. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці.
- •129.Волюнтаризм та анархія в менеджменті.
- •130. Організаційні зміни
- •131. Види ефективності.
124. Управління в умовах різних культур
Американська система менеджменту В США вперше сформувалася наука і практика менеджменту. Американський менеджмент увібрав у себе основи класичної школи, засновником якої є Анрі Файоль. Сучасний американський менеджмент у такому вигляді, який склався в даний час, базується на трьох історичних передумовах: Наявність ринку; Індустріальний спосіб організації виробництва; корпорація як основна форма підприємництва. Американська модель менеджменту орієнтована на таку організаційно-правову форму приватного підприємництва, як корпорація (акціонерне товариство), що виникла ще на початку XIX ст. Американські корпорації широко використовують у своїй діяльності стратегічне управління. В області управлінських стратегій характерно: Визначеність у широкій області, Динамічний розвиток капіталу і ефективне використання ресурсів, акцент на фінансових ресурсах, Виробнича політика розрахована на короткий термін, Кожне відділення самостоя ¬ тельно несе відповідальність за ризик, В произв-нной стратегії іспользуютсявозможності конкуренції. Саме в американській моделі менеджменту виникає ідея стратегічного управління і планування в організації, не менш важлива думка про залучення працівників до управління - партісіпатівний менеджмент, саме в США вперше з'являються великі корпорації з найманими менеджерами, виникає і сама наука управління. Характерно індивідуалізм - люди мають індивід відповідальність. Самоствердження окремих керівників підрозділів на підприємстві. Немає відчуття відданості працівників свого раб місця. Не змішують особисті стосунки з робітниками.
Японська система мен-ту:Чітка ієрархія управління, консенсус, дух єдиної родини, гуртки якості.Японська модель управління ориєнтована на «соціальну людину», концепція якої була висунута виниклою в США «школою людських відносин», що над усе ставила матеріальні запити.
Японська система управління направлена на створення спільної для всіх працівників фірми бази розуміння таких корпоративних цінностей, як пріоритет якісного обслуговування споживачів, співпрацю робітників з адміністрацією, співпрацю і взаємодію підрозділів. Трудові стосунки в Японії розвиваються під впливом 5 відомих у всьому світі систем, які зачали формуватися в період з 1868 р. до другої світової війни, і засновані на традиціях і філософії народу. У структуру цієї п'ятірки входять: система довічного найму; система кадрової ротації; система підготовки на робочому місці; система репутацій; система оплати праці.
Німецька сис-ма мен-ту: діяльність всіх великих п/п знаходиться в руках 3-х великих банків.Модель Хена Гарцбурга:1)характерний ліберальний стиль керівництва та делегування повноважень, 2)самостійність працівників в прийнятті рішень в межах повноважень, 3)використання повноважень, 4)здійснення чіткого контролю.
По-перше, німецька модель передбачає двопалатну Раду, що полягає із Правління (виконавчої ради) (чиновники корпорації, тобто внутрішні члени) і наглядацької ради (представники робітників, службовців корпорації й акціонерів). Ці дві палати абсолютно розділені: ніхто не може одночасно членом Правління й наглядацької ради.
По-друге, чисельність наглядацької ради встановлюється законом і не може бути змінена акціонерами.
По-третє, у Німеччині й інших країнах, що використовують німецьку модель, узаконені обмеження прав акціонерів у частині голосування, тобто обмежується число голосів, яке акціонер має на зборах і яке може не збігатися із числом акцій, якими цей акціонер володіє .