21. Поняття капіталу.

Капітал – загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і Капітал, одна з найбільш часто використовуваних у фінансовому менеджменті економічних категорій, отримала новий зміст в умовах переходу країни до ринкових відносин. Будучи головною економічною базою створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

З позицій фінансового менеджменту капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів.

Капітал можна розглядати як:

1) кошти, спрямовані в оборот і які приносять доход від його обороту;

2) багатство, яке використовується для отримання прибутку;

3) джерела коштів, які використовуються для фінансування активів підприємства;

4) загальна вартість засобів, які можуть виступати в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих для формування активів підприємства.

Основні характеристики капіталу:

1) Капітал – це основний фактор виробництва, дає можливість об’єднати всі фактори виробничої діяльності.

2) Капітал представляє собою фінансові ресурси підприємства, які приносять доход, може виступати самостійно як форма позичкового капіталу.

3) Капітал є джерелом формування поточного та майбутнього добробуту його власників (спожита частина та накопичена частина відповідно).

4) Динаміка капіталу підприємства. Збільшення вартості капіталу підприємства свідчить про зростання його прибутку та ефективність його розподілу в використанні. Зменшення обсягів власного капіталу підприємства може бути результатом збиткової роботи підприємства або неефективного підприємства.

5) Капітал підприємства є мірилом ринкової вартості підприємства, розмір власного капіталу підприємства визначає потенціальну можливість, залучення позичкових фін коштів. Власний і позичковий капітал формують базову оцінку ринкової вартості підприємства в цілому

Класифікація капіталу:

1. За належністю підприємства: власний, залучений;

2. За метою використання: виробничий, позичковий, спекулятивний;

3. За формою фінансування: фінансовий, матеріальний, нематеріальний;

4. За об’єктом інвестування: основний, оборотний;

5. За формою власності: приватний, державний;

6. За організаційно-правовою формою діяльністю: акціонерний, пайовий, індивід.;

7. За характером виконання власниками: споживчий, нагромаджений;

8. За характером використання в господарському процесі: працюючий, непрацюючий.

22. Поняття норми та нормування.

Нормування - це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків.

Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма - це обчислювальна за кожним видом оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, що необхідна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних активів вона розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими - у відносних (відсотках).

Розроблені норми діють протягом декількох років та переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, що випускається, умов матеріально-технічного постачання та ін.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70-80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування - визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.