Профілактика (проводиться у випадках коли прогнозується бактеремія за умов підвищеного ризику розвитку іе)

• при стоматологічних втручаннях (видалення зуба, стоматологічні операції) і маніпуляціях на верхніх дихальних шляхах (тонзилектомія, аденоїектомія, бронхоскопія) – амоксацилін 3 г досередини за 1 год до втручання і 1,5 г – через 6 год після нього. При алергії до пеніцилінів – еритроміцин 1 г за 2 год і 500 мг через 6 год після втручання; азітроміцин 500 мг за годину до втручання, кліндаміцин 600 за 1 годину до втручання

• при втручаннях на ШКТ (ендоскопія з біопсією, операції на ШКТ, жовчному міхурі), а також на сечостатевій системі (штучні пологи, штучний аборт, дилатація уретри, постановка сечового катетера при наявності інфекції, цистоскопія, простатектомія) – ампіцилін 2 г в/в + гентаміцин 1,5 мг/кг в/в за 30 хв до втручання; амоксацилін 1,5 г досередини через 6 год після втручання. При алергії до пеніцилінів рекомендується комбінація ванкоміцину (1 г за протягом 1-2 годин до втручання) з гентаміцином (1,5 мг/кг в/в або в/м, не використовують при помірному ризику); при вирізанні і дренуванні шкіри і мўяких тканин – диклоксацилін 1,5 г досередини за 1 год до втручання і 750 мг досередини через 6 год після нього.

Фізіотерапія, ЛФК (лікувальна фізкультура)

При нормалізації температури тіла хворого призначаються інгаляції, електрофорез, УВЧ, НВЧ, індуктотермія, аплікації (парафінові, озокеритові)

Перикардит

Перикардит – поліетіологічне запальне захворювання основною відмінністю якого є ураження листків перикарду.

Класифікація перкардитів

За клініко-морфологічними ознаками

1. Гострий перикардит (до 6 тижнів): сухий (фібринозний) або ексудативний (серозно-фібринозний, геморагічний)

2. Підгострий (6 тижнів- 3 місяці): без тампонади, з тампонадою (ексудативний, ексудативно-адгезивний)

3. Хронічний (більше 6 місяців): ексудативний, ексудативно-адгезивний, констриктивний

За етіологічним чинником

1. бактеріальні перикардити

• неспецифічна флора (кокки та інші)

• туберкульоз

• ревматизм

• специфічні збудники при захворюваннях – черевнотифозний, дизентерійний, холерний, бруцельозний, сифілітичний.

• вірусні та рикетсіозні (вірус грипу, Коксакі, інфекційного мононуклеозу)

• грибкові (актиномікоз, кандидоз)

• викликані простішими (малярія, амебіаз)

2. асептичні

• алергічні

• при системних захворюваннях сполучної тканини (СЧВ, РА, системна склеродермія)

3. пост травматичні

4. аутоімунні – постінфарктний, після перкардіотомія або комісуротомії

5. при захворюваннях крові, тромбоцитопенічній пурпурі, опроміненні

6. при злоякісних пухлинах

7. при порушенні обміну речовин – уремія, подагра

8. ідіопатичні

Клініка сухого перикардиту: біль у грудях, шум тертя перикарду (може бути транзиторним, моно, бі-, трифазним), зміни на ЕКГ, симптоми загальної інтоксикації.

Біль - локалізується у прекардіальній зоні і має тупий, колючий, рідше - стенокардитичний характер; не знімається нітрогліцерином, триває години, дні і зменшується після вживання аналгетиків. Характерною ознакою болю є його зв’язок з актом дихання, рухами, зміною положення тіла. Інколи він розповсюджується на епігастральну ділянку, праву половину грудної клітки, ліву лопатку. В окремих випадках біль з’являється при ковтанні, надавлюванні на надгрудне зчленування, мечевидний відросток. Одночасно з болем хворий може скаржитись на задуху, серцебиття сухий кашель, озноби.

Шум тертя перикарду - підсилюється при натискуванні стетоскопом, запрокидуванні голови до заду, нахилу тулуба вперед. Локалізується він у області абсолютної тупості серця і нікуди не проводиться. Якщо шум тертя перикарду прослуховується у зоні відносної тупості серця, то він повинен розцінюватися, як плевроперікардіальний. Чим менший біль, тим ясніший шум (за рахунок збільшення фібрину)

ЕКГ ознаки перикардиту: 1 фаза – елевація ST у багатьох відведеннях, яка не досягає ступеню «монофазної» і не супроводжується патологічним зубцем Q. (1-2 тижні)

2 фаза – повернення ST до ізолінії, сплощення або негативізація зубця Т (від декількох днів до декількох тижнів)

3 фаза – симетричний, розширений (тупий)негативний зубець Т (від 1-2 тижнів до 1-2 місяців)

4 фаза відновлення зубця Т (до 2-3 місяців)

Ексудативний перикардит: розвивається після сухого або одразу (алергічний, первинно «холодні» - туберкульоз, пухлини).

Характерними симптомами при ексудативному перикардиті є

1. Межі тупості серця змінюються в залежності від положення тіла хворого.

2. Розширення межі тупості серця вниз, вона займає простір Траубе (ознака Ауенбругера).

3. Ззаду від кута лівої лопатки донизу притуплення легеневого звуку, тут же підсилені голосове тремтіння і бронхофонія (ознака Опольцера).

4. "Гавкаючий" сухий кашель, як наслідок здавлювання трахеї рідиною (симптом Нагутовича). 5. Із-за обмеження рухомості діафрагми, перестає приймати участь у диханні живіт (ознака Вінтера).

6. Зміщення верхівкового поштовху доверху від нижньої межі тупості (симптом Жандрена).

7. Права межа серця при перкусії утворює з діафрагмою тупий кут (ознака Ебштейна)

Аускультативно - тони серця послаблені (пригнічені), може прослуховуватися шум тертя перикарду, особливо при глибокому вдосі (симптом Потена) або запрокидуванні голови дозаду (симптом Герке).

Ознаки гострої тампонади серця

1. Різко виражена задишка

2. Набряк обличчя та шиї

3. Тотальний ціаноз

4. Холодний піт

5. Набухання шийних вен, які не спадаються на вдосі

6. Швидко прогресуючий асцит

7. Набряки на нижніх кінцівках

8. Збільшення та біль в печінці

9. Низький пульс - ниткоподібний або альтеруючий

10. Гіпотензія до колапсу

11. Періодична втрата свідомості

12. Страх смерті

Додаткові методи дослідження

ЕКГ – зниження вольтажу QRS, негативізація зубця Т

Рентгенографія органів грудної порожнини - початковій стадії свого розвитку проявляється змінами конфігурації тіні серця за рахунок згладження його талії, в подальшому вона може стати навіть випуклою. По мірі накопичення перикардіального випоту серцева тінь стає все більш сферичною, силует серця втрачає свою диференціровку на дуги, швидко збільшується тінь серця і його поперечний розмір переважає над повздовжнім. Зникає тінь нисхідної частини аорти. .Кардіодіафрагмальні кути (особливо правий) стають більшим як на 90°.

При зміні положення тіла форма серцевої тіні змінюється. Амплітуда пульсації контурів серця зменшується і врешті решт зникає.

Ехо-кардіографія – сепарація листків перикарду, ехонегативний простір між листками перикарду.

Перикардіальна пункція – діагностика форми перкардиту