6. Проблеми сучасного земельного права України.

У загальній теорії права прийнято вважати, що для виділення галузі права необхідна наявність особливого предмету та специфічного методу правового регулювання. І.І. Каракаш називає додаткові критерії: «наявність: предмету правового регулювання, методів його регулювання, джерел права та заінтересованості суспільства у виділенні відповідної галузі права як самостійної правової єдності». Проте з мотивів, викладених при висвітленні попереднього питання («Методи земельного права»), вважаємо, що виділяти специфічний метод правового регулювання земельних відносин доцільності немає.

Таким чином, пропонуємо визначити земельне право як галузь права як систему правових норм, що регулюють відносини, пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель.

Предметом земельного права прийнято вважати земельні відносини.

У ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини визначені як «суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею», тобто відносини власності на землю. Такий підхід справедливо критикується у науці земельного права. Вказується, що, виходячи із реального змісту земельно-правового регулювання, земельними слід визнавати, окрім відносин власності, ще багато інших різновидів суспільних відносин: відносини із охорони та відтворення земель, здійснення управління у сфері земельних відносин, застосування юридичної відповідальності за земельні правопорушення тощо. Загалом, положенням ст.2, позбавленим регулятивного значення, взагалі не місце в законі.

На наш погляд, узагальнюючи існуючі в доктрині земельного права визначення земельних відносин, їх можна визначити як відносини, що пов’язані із використанням, охороною та відтворенням земель.

Система земельного права як галузі права включає в себе правові норми, що об’єднуються в інститути. Правові інститути, в свою чергу, групуються в загальну та особливу частини. Звичайно, такий поділ є умовним.

З урахуванням поглядів, що є усталеними в доктрині, до загальної частини можна включити такі інститути:

• права власності на землю;

• права землекористування;

• правового забезпечення набуття прав на землю;

• правового регулювання плати за землю;

• правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель;

• правової охорони земель;

• юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.

Особлива частина включає правові інститути, що закріплюють правовий режим окремих категорій земель.

7. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.

В теорії права кодекс розглядається як результат головного виду кодифікаційної правотворчості, а тому він повинен:

1. Виражати конституційні засади законодавчої діяльності

2. Забезпечувати закономірність

3. Бути системною, упорядкованою, узагальнюючою сукупністю норм права, мати загальну та особливу частину.

Проблема – необхідність уточнення розміщення окремих глав (Розділ 7 ЗК). Наявність банкетних норм, які відсилають до ще не прийнятих законів.

Відсутність чітко врегульованих процедур реалізації та набуття прав на земельну ділянку різними суб’єктами.

Проблеми реалізації норм в межах окремих глав. (Розділ 1, глава 1 ЗК). Немає визначення поняття земля та земельна ділянка.

Сіряченко І.І.: з прийняттям чинного ЗК України, науковцями відзначаються наступні основні проблеми, які ускладнюють реалізацію його положень:

- Методологічна недосконалість Кодексу як акта прямої дії, яким передбачається прийняття цілої низки законодавчих актів у його розвиток, що вказує на те, що ЗК України не містить дієвого механізму реалізації норм матеріального права; 

- Чинний ЗК України не відтворює і не розкриває положень ст.ст.13,14 Конституції України, щодо права власності на землю Українського народу;

- Певна частина норм ЗК України не узгоджуються між собою;

- Недостатньо виваженою і чіткою є система ЗК України. Як правило кодекс повинен мати загальну та особливу частину, які мають бути чітко в ньому виділені . Проте у чинному ЗК України зазначена лише «Загальна частина»,а особлива взагалі не визначена;

- Про безсистемність Кодексу свідчить і тематична непослідовність розміщення окремих розділів та глав. Так наприклад детальний виклад повноважень різних державних органів у галузі земельних відносин ( Розділ I глава 2) передує розділу про склад та цільове призначення земель (Розділ II);

- Однією чи з не найбільших вад ЗК України, є закріплення в ньому визначення поняття земельних відносин, так відповідно до ст.2 ЗК України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.  Між тим, окрім цих відносин, до змісту земельних звичайно ж належать і відносини по раціональному використанню, охороні земель та управлінські земельні відносини.