
- •1. Наукові школи та науковці України, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства.
- •2. Проблеми поняття землі як диференційованого та інтегрованого об’єкта правового регулювання.
- •3. Проблеми класифікації земельних відносин.
- •4. Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин.
- •5. Проблеми принципів земельного права.
- •6. Проблеми сучасного земельного права України.
- •7. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
- •8. Проблеми регулювання земельних відносин законами України.
- •9. Проблеми співвідношення законів і підзаконних актів у сфері регулювання земельних відносин.
- •10. Рішення та висновки Конституційного права в системі джерел земельного права.
- •11. Право власності на землю: проблеми поняття та ознаки.
- •12. Проблеми форм права власності на землю.
- •13. Право власності на землю Українського народу: поняття та проблеми реалізації.
- •14. Суб’єктно-обєктний склад та проблеми реалізації приватної форми права власності на земельну ділянку.
- •15. Проблеми суб’єктно-обєктного складу та реалізації державної форми права власності на землю.
- •16. Проблеми суб’єктно-обєктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
- •17. Проблеми розмежування державної та комунальної власності на землю.
- •18. Проблеми змісту права власності на землю.
- •19. Проблеми набуття права власності на землю за різними правовими формами.
- •20. Проблеми приватизації земельних ділянок.
- •21. Проблеми набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю.
- •22. Перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю або споруду: історичні особливості та сучасний стан правового регулювання.
- •23. Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки.
- •24. Проблеми продажу земельних ділянок державної та комунальної власності на конкурентних засадах.
- •25. Проблеми припинення права власності на земельну ділянку.
- •26. Проблеми механізму гарантування права власності на земельну ділянку.
- •27. Право землекористування: проблеми поняття та видів.
- •1) В суб’єктивному розумінні –
- •28. Проблеми законодавчого регулювання використання земель на праві постійного землекористування.
- •29. Особливості земельних орендних відносин.
- •30. Проблеми набуття права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах.
- •31. Особливості права земельного сервітуту.
- •32. Особливості використання земельних ділянок на умовах емфітевзису і суперфіцію.
- •33. Проблеми управлінських відносин в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •34. Проблеми організаційно-правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •35. Проблеми функціонально-правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •36. Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •37. Проблеми планування використання земель як функції управління в галузі охорони, відтворення та використання земель.
- •38. Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •39. Проблеми здійснення моніторингу земель та моніторингу грунтів як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •40. Проблеми ведення державного земельного кадастру як функції управління у галузі використання, охорони і відтворення земель.
- •41. Проблеми здійснення контролю як функції використання, охорони та відтворення земель.
- •42. Проблема розгляду земельних спорів як функції управління у галузі охорони, використання і відтворення земельних ресурсів.
- •43. Проблема відповідальності як засобу реалізації земельного права: поняття і форми.
- •44. Особливості застосування різних видів відповідальності за земельні правопорушення.
- •45. Проблеми класифікації земельного фонду України за цільовим призначенням.
- •46. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •47. Особливості набуття земель сільськогосподарського призначення на різних правових титулах.
- •48. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель населених пунктів.
- •49. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду.
- •50. Особливості правового режиму земель іншого природоохоронного призначення.
- •51. Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.
- •52. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення.
- •53. Особливості правового режиму земель історико-культурного призначення
- •54. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •55. Особливості правового режиму земель водного фонду.
- •56. Особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого несільськогосподарського призначення.
- •57. Особливості правового режиму земель транспорту.
- •58. Особливості правового режиму земель зв’язку.
- •59. Особливості правового режиму земель енергетики.
- •60. Особливості правового режиму земель оборони.
55. Особливості правового режиму земель водного фонду.
56. Особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого несільськогосподарського призначення.
Див – далі.
57. Особливості правового режиму земель транспорту.
Землі транспорту – землі надані в користування підприємствам, оранізаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішньо водного, повітряного та трубопроводного транспорту для виконання покладених на них задач по експлуатації, ремонту, розвитку об”єктів транспорту.
Розміри зем ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-тех документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння.
Особливості правового режиму:
-використовуються не для с/г виробництва, а як просторово-територіальний базис для розміщення об”єктів нерухомості;
-правовий режим цих земель і земель суміжних ділянок підкоряється режиму експлуатації об”єктів транспорту;
-розміри земельної ділянки нормуються;
-підприємства транспорту мають право надавати невикористовувані ними землі за рішенням сіл, сел, міських рад народних депутатів у тимчасове користування громадянам, колективним сільськогосподарським підприємствам інш для сільськогосподарських цілей;
-за надані землі підприємства вносять плату згідно з З-м “Про плату за землю”.
58. Особливості правового режиму земель зв’язку.
Поняття земель зв’язку визначене ч.1 ст.75 ЗКУ: «до земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.»
Ч.1 ст.10 ЗУ «Про телекомунікації» визначає поняття земель телекомунікацій – складової земель зв’язку:
«До земель телекомунікацій як складової частини земель зв'язку належать земельні ділянки, що надаються в установленому порядку у власність або передаються їх власниками в постійне або тимчасове користування, у тому числі в оренду, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності та юридичним особам для розташування лінійних, станційних споруд, антен, веж, інших технічних засобів телекомунікацій.»
Із наведеного положення можна зробити висновок, що терміни «землі зв’язку» та «землі телекомунікацій» насправді співвідносяться не як ціле і частина, а, по суті, є синонімами.
Розміри та конфігурація земельних ділянок для потреб зв’язку визначаються СН 461-74 «Норми відведення земель для ліній зв’язку», а також ДБН Д.2.2-34-99 «Споруди зв’язку, телебачення та радіомовлення», що опосередковано регулюють питання надання земельних ділянок для об’єктів зв’язку.
Ч.3 ст.75 ЗКУ, ч.2 ст.10 ЗУ «Про телекомунікації» передбачають встановлення охоронних зон навколо об’єктів зв’язку (ліній електрозв’язку та випромінюючих споруд електрозв’язку). Охоронні зони навколо земель зв’язку, їх розміри та правовий режим передбачені Правилами охорони ліній електрозв’язку, що затверджені ПКМ від 29.01.1996 №135. Правила передбачають влаштування охоронних зон з особливими режимами землекористування розміром від 2 метрів до 0,25 милі від крайніх проводів або траси.
59. Особливості правового режиму земель енергетики.
Відповідно до ст.76 ЗКУ, «землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.»
Згідно зі ст.1 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів»,
«землі енергетики - земельні ділянки, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючих підприємств, об'єктів альтернативної енергетики, об'єктів передачі електричної та теплової енергії, виробничих об'єктів, необхідних для експлуатації об'єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів;»
У ЗКУ терміни «землі енергетики» та «землі енергетичної системи» вживаються як синоніми. Проте, як бачимо, прийнятий пізніше від ЗКУ ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» розширив поняття «землі енергетики» порівняно із поняттям «землі енергетичної системи», включивши до нього не лише (1) землі під енергогенеруючими об’єктами та (2) об’єктами транспортування електроенергії, але і (3) землі під об’єктами передачі теплової енергії, а також (4) землі під виробничими об’єктами, необхідними для експлуатації об’єктів енергетики. Крім того, ст.ст.6 та 8 Закону ще більш розширюють розуміння поняття «землі енергетики», включаючи до складу таких земель (5) землі під об’єктами технологічної інфраструктури об’єктів енергетики, до яких, виявляється, належить не лише виробничі об’єкти (які вже згадувалися), але і адміністративні будівлі відповідних підприємств.
Див. фото адміністративного будинку АК «Київенерго» (м.Київ, вул. Мельникова, 31), земельна ділянка під яким відповідно до ст.ст.6 та 8 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів», виявляється, також належить до земель енергетики. Чим режим такої земельної ділянки має відрізнятися від режиму ділянки під будь-якою іншою офісною будівлею, незрозуміло.
Для окремих об’єктів енергетичної системи здійснюється зовнішнє зонування земель. Так, ч.3 ст.76 ЗКУ, ч.5 ст.19 ЗУ «Про електроенергетику», ст.ст. 18, 22-24 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» передбачено влаштування навколо електричних мереж та інших особливо важливих об’єктів електроенергетики охоронних зон.
Ч.ч.4, 5 ст.20 ЗУ «Про електроенергетику», ст.21 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» передбачають влаштування навколо об’єктів електроенергетики санітарно-захисних зон.
На об'єктах електроенергетики встановлюється особливий режим допуску.
Також ст.19-1 ЗУ «Про електроенергетику», ст.12 ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» передбачене влаштування заборонних зон та контрольованих зон гідроелектротехнічних споруд.
Режим зазначених зон визначається ст.19-1 ЗУ «Про електроенергетику»:
«На території забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд установлюється особливий режим охорони.
Доступ сторонніх осіб та всіх видів транспорту на цю територію можливий лише в порядку, встановленому власником гідроелектротехнічних споруд або уповноваженим ним органом.»
Законодавство також передбачає особливості процедури надання земельних ділянок для розміщення певних об’єктів енергетичної системи. Так, наданню земельної ділянки для розміщення ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, повинно передувати прийняття за спеціальною процедурою рішення про розміщення відповідного об’єкту відповідно до ЗУ «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення». Таке рішення приймається ВРУ у формі закону за поданням КМУ «тільки в разі погодження їх розміщення на своїй території місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування».