
- •1. Наукові школи та науковці України, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства.
- •2. Проблеми поняття землі як диференційованого та інтегрованого об’єкта правового регулювання.
- •3. Проблеми класифікації земельних відносин.
- •4. Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин.
- •5. Проблеми принципів земельного права.
- •6. Проблеми сучасного земельного права України.
- •7. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
- •8. Проблеми регулювання земельних відносин законами України.
- •9. Проблеми співвідношення законів і підзаконних актів у сфері регулювання земельних відносин.
- •10. Рішення та висновки Конституційного права в системі джерел земельного права.
- •11. Право власності на землю: проблеми поняття та ознаки.
- •12. Проблеми форм права власності на землю.
- •13. Право власності на землю Українського народу: поняття та проблеми реалізації.
- •14. Суб’єктно-обєктний склад та проблеми реалізації приватної форми права власності на земельну ділянку.
- •15. Проблеми суб’єктно-обєктного складу та реалізації державної форми права власності на землю.
- •16. Проблеми суб’єктно-обєктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
- •17. Проблеми розмежування державної та комунальної власності на землю.
- •18. Проблеми змісту права власності на землю.
- •19. Проблеми набуття права власності на землю за різними правовими формами.
- •20. Проблеми приватизації земельних ділянок.
- •21. Проблеми набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю.
- •22. Перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю або споруду: історичні особливості та сучасний стан правового регулювання.
- •23. Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки.
- •24. Проблеми продажу земельних ділянок державної та комунальної власності на конкурентних засадах.
- •25. Проблеми припинення права власності на земельну ділянку.
- •26. Проблеми механізму гарантування права власності на земельну ділянку.
- •27. Право землекористування: проблеми поняття та видів.
- •1) В суб’єктивному розумінні –
- •28. Проблеми законодавчого регулювання використання земель на праві постійного землекористування.
- •29. Особливості земельних орендних відносин.
- •30. Проблеми набуття права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах.
- •31. Особливості права земельного сервітуту.
- •32. Особливості використання земельних ділянок на умовах емфітевзису і суперфіцію.
- •33. Проблеми управлінських відносин в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •34. Проблеми організаційно-правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •35. Проблеми функціонально-правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •36. Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •37. Проблеми планування використання земель як функції управління в галузі охорони, відтворення та використання земель.
- •38. Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •39. Проблеми здійснення моніторингу земель та моніторингу грунтів як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •40. Проблеми ведення державного земельного кадастру як функції управління у галузі використання, охорони і відтворення земель.
- •41. Проблеми здійснення контролю як функції використання, охорони та відтворення земель.
- •42. Проблема розгляду земельних спорів як функції управління у галузі охорони, використання і відтворення земельних ресурсів.
- •43. Проблема відповідальності як засобу реалізації земельного права: поняття і форми.
- •44. Особливості застосування різних видів відповідальності за земельні правопорушення.
- •45. Проблеми класифікації земельного фонду України за цільовим призначенням.
- •46. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •47. Особливості набуття земель сільськогосподарського призначення на різних правових титулах.
- •48. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель населених пунктів.
- •49. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду.
- •50. Особливості правового режиму земель іншого природоохоронного призначення.
- •51. Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.
- •52. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення.
- •53. Особливості правового режиму земель історико-культурного призначення
- •54. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •55. Особливості правового режиму земель водного фонду.
- •56. Особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого несільськогосподарського призначення.
- •57. Особливості правового режиму земель транспорту.
- •58. Особливості правового режиму земель зв’язку.
- •59. Особливості правового режиму земель енергетики.
- •60. Особливості правового режиму земель оборони.
43. Проблема відповідальності як засобу реалізації земельного права: поняття і форми.
Існує велика кількість визначень юридичної відповідальності, які умовно можна віднести до двох підходів: (1)широкого, за якого юридична відповідальність розглядається як застосування примусових (негативних) заходів до правопорушника або навіть як неухильно суворе, гранично ініціативне виконання всіх обов’язків, (2) і вузького, за якого відповідальність розглядається як покладення обов’язку, який до вчинення правопорушення не існував та виник лише у зв’язку із правопорушенням, або позбавлення існуючого права.
Другий підхід видається більш доцільним. Як слушно вказує С.М. Кравченко, «примушення до виконання раніш існуючого обов’язку нічого не додає до його змісту». Тому нижче ми будемо розглядати юридичну відповідальність саме у вузькому розумінні.
Земельне правопорушення, на наш погляд, за змістом є порушенням норм земельного права, а за формою -порушенням приписів земельного законодавства.
Традиційно виділяють такі види юридичної відповідальності (вони перераховані, зокр., у ст.92 КУ): кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільну та матеріальну. Останнім часом все більшого поширення набуває підхід, за якого виділяються ще й такі види відповідальності, як фінансова, еколого-правова у вузькому розумінні (обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності або припинення права користуванням природним ресурсом), земельно-правова (відшкодування втрат сільськогосподарського/лісогосподарського виробництва, припинення прав на землю). Із прийняттям ГКУ з’явилися певні підстави об’єднувати (повністю чи в певній частині) всі перераховані «новітні» види відповідальності під назвою господарсько-правової.
NB. Наведений перелік видів юридичної відповідальності навряд чи можна вважати вичерпним: чинне законодавство передбачає застосування окремих санкцій, що не можуть бути «вписані» у згадані вище види відповідальності. Напр., відповідно до ч.7 ст.68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», «посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища згідно з рішеннями їх управлінських органів позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково.» Застосування такої санкції не підпадає під ознаки дисциплінарної відповідальності або іншого «традиційного» виду юридичної відповідальності.
Практичне значення поділу юридичної відповідальності на види обумовлено ст.61 КУ, за якою за одне правопорушення не можна двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду. З цього випливає, що за одне правопорушення в принципі можна притягати до відповідальності різних видів. Між тим, особа не може бути притягнута і до майнової відповідальності різних видів (цивільної та матеріальної) за одне й те саме правопорушення – адже якщо вона відшкодовує заподіяну шкоду в рамках якогось із видів майнової відповідальності, для застосування інших вже немає підстав. Крім того, варто пам’ятати, що адміністративна відповідальність настає за правопорушення, які не тягнуть кримінальної відповідальності (ч.2 ст.9 КУпАП).
NB. Окрім видів, виділяють і форми юридичної відповідальності: (1) позитивну (перспективну) – обов’язок дотримуватися правових норм, вчиняти дії, що відповідають «об’єктивним вимогам даної ситуації і об’єктивно обумовленим ідеалам часу»6, та (2) негативну (ретроспективну) – відповідальність за вчинене правопорушення.
У спеціальній літературі виділення позитивної відповідальності піддається обґрунтованій критиці. Вказується, що відповідальність у цьому випадку розглядається у загальному, неюридичному розумінні, межі поняття розмиваються, що не виправдано ні з наукової, ні тим більше з практичної точки зору, викликає термінологічну плутанину.