19. Типологія суспільств

Типологія — виділення певних типів суспільств за певними подібними ознаками або критеріями. Не варто забувати, що будь-яка типологія суспільства є нічим іншими, як створенням "ідеальних типів", конструкцій, складених соціологами на підставі аналізу різноманітних змін у суспільстві, які (зміни), зведені воєдино, стають більш або менш пов'язаними між собою і можуть бути протиставленими іншим конструкціям. Кожен тип суспільства є аналітичною конструкцією, а не картиною конкретного суспільства.

За таким критерієм, як писемність, наприклад, можна виділити дописьменні (доцивілізовані) і письменні суспільства.

За способом добування засобів існування: мисливці та збирачі; скотарі та городники; землероби (традиційне суспільство); індустріальне суспільство.

20. Поняття “соціальні зміни”, “соціальний розвиток”, “соціальний прогрес”,

“модернізація”.

Соціальні зміни — тип руху соціальних явищ, процесів та соціальних структур у суспільстві, у результаті якого виникають, нагромаджуються і трансформуються якісні відмінності між ними, створюється багатоманітність соціальної реальності.

Соціальна зміна — це перехід соціального суб'єкта з одного стану в інший, істотна трансформація соціальної організації, соціальних інститутів. Соціальні зміни виявляються у виникненні, деформації та зникненні певних елементів соціальної системи, трансформації її внутрішніх та зовнішніх зв'язків. Зміни в окремих соціальних структурах становлять зміст їх функціонування, а зміни в соціальній системі в цілому — зміст її розвитку.

Соціальні зміни являють собою процес, що має багато чинників на який впливають "виклики" зовнішнього середовища, зміни в економіці, культурі, ідеології і т.п.

Соціальний розвиток — незворотна, спрямована зміна соціальних систем, спільнот, інститутів і організацій. Розвиток передбачає перехід від простого до складного, від нижчого до вищого і т.д. Соціальний розвиток — це процес незворотних змін соціальних об'єктів, в результаті яких виникає їх якісно новий стан, що втілюється в трансформації його складу або структури, виникненні нових елементів і зв'язків, а також у відповідній зміні функцій.

До основних рис соціального розвитку відносяться:

безповоротність — постійність процесу накопичення кількісних і якісних змін;

спрямованість — лінії, по яких відбувається накопичення;

закономірність — не випадковий, а незворотний процес накопичення змін.

Соціальний розвиток відбувається як в масштабах суспільства в цілому, так і в рамках окремих його ланок і осередків, в інших соціальних спільнотах. Соціальний розвиток може бути еволюційним (поступовим) і революційним (швидким, одноразовим). Залежно від швидкості протікання соціальних процесів соціальний розвиток може бути як екстенсивним, так і інтенсивним.

Соціальний прогрес — це особливий тип розвитку суспільства, при якому суспільство в цілому або окремі його елементи переходять на більш високий рівень, стадію зрілості відповідно до об'єктивних критеріїв.

Проте поняття "соціальний прогрес" частіше за все використовується для оцінки спрямованості суспільного розвитку. Соціальним прогресом в цьому розумінні називається глобальний, всесвітньо-історичний процес сходження людського суспільства від нижчих рівнів до вищих (від стану дикості до вершин цивілізації — при цивілізаційному підході і від первісної формації до комуністичної — при формаційному підході). Об'єктивні показники соціального прогресу пов'язують з вдосконаленням знарядь праці і інших засобів виробництва, що постійно підвищують продуктивну потужність людини як родової істоти.

В последнее время большинство социологов, исследовавших социальные перемены, сконцентрировали свое внимание на процессах модернизации.Понятие `модернизация` обозначает сложную совокупность перемен, происходящих почти в каждой части общества в процессе его индустриализации.  Модернизация включает постоянные перемены в экономике, политике, образовании, в сфере традиций и религиозной жизниобщества. Некоторые из этих областей меняются раньше других, но все они в той или иной мере подвержены изменениям.  Главным фактором, способствовавшим модернизации, был распад колониальных империй в XVIII-XIX вв. Бывшие колонии стали самостоятельными государствами. При изучении этих развивающихся стран многие социологи руководствовались точкой зрения, что `традиционное` общество отличается от `современного`.  Многие предсказывали, что третий мир пойдет по пути, проложенному западными странами. Например, Дэниел Лернер (1968) определил модернизацию как `процесс социального изменения, при котором менее развитые общества приобретают черты, характерные для более развитых`.  Ключ к пониманию модернизации - осмысление ее как совокупность перемен, воздействующих на все общество. Эти перемены многообразны и сложны. Каждая из них связана с другими изменениями. Более того, в каждой стране процесс модернизации имеет свои особенности.