7. Місце політології в системі гуманітарних наук. Особливості розвитку політології в Україні.

Політологія входить до складу гуманітарних наук разом з такими науками як:

1.філософія(вивчає взаємодію в розвитку суспільства, мислення, природи),

2.історія(вивчає історичні факти, поді, процеси в хронологічному порядок),

3.соціологія(вивчає суспільство як єдину систему, а також як окремі соціальні структури та інститути)

4. теорія держави і права (ясен-красен что это).

У цих гуманітарних наук один й той же об’єкт дослідження – суспільство. Вони допомагають політології вивчати закономірності розвитку та функціонування влади, політичних інститутів. Перелічені науки доповнюють політологію для більш детального багатоаспектного дослідження.

Особливості розвитку політології в Україні.

Починаючи з 1917 р. і аж до кінця 80-х років політологія була заборонена з ідеологічних міркувань. З проголошенням незалежності почався ренесанс політології в Україні. (потрібно було визначити предмет, зміст курсу політології, його понятійний апарат державною мовою, створити нові кафедри, підготувати спеціалістів вищої наукової кваліфікації, видати підручники і відповідні журнали та ін).

На становлення політології України впливають як фактори, що його гальмують (відсутність традицій незалежного розвитку гуманітарної науки.), так і ті, що сприяють цьому процесові(наявність певної інституційної бази, згаданої вище, чималий корпус висококваліфікованих, освічених політологів.)

Зараз політологія формально інституалізована, але ще немає чітко окреслених політологічних шкіл і усталених методологічних підходів, одночасно йде процес жорсткої формалізації дисертаційних робіт і вимог до статей, які друкуються для захисту.

8. Виникнення політики як суспільного явища.

Своїм походженням слово «політика» зобов'язано мислителю. В своїй роботі «Політика» він розглядав різні варіанти державного устрою, форми організації державної влади і основи державного управління. В античні часи в грецьких містах-державах (полісах) поняття «політика» інтерпретувалася як «державні і суспільні справи».

Політика виникає у момент переходу від родоплеменних форм організації суспільства до державних. Необхідність регулювання суспільного життя усвідомлювалася людьми з давніх пір. Проте в первісних суспільствах організуючою силою виступали кровноспоріднені зв'язки, релігійні норми, звичаї, традиції і вдачі. Пізніше ж, відносини між людьми все більш ускладнювалися.

Так з виникненням приватної власності і руйнуванням общин багато хто став жити окремо і незалежно, у них з'явилися своя особлива мета і потреби, які часом суперечили інтересам інших людей. При цьому посилювалася суспільна нерівність. Суспільство розшаровувалося на багатих і бідних, на власників засобів виробництва і неімущих, на роботодавців і найманих працівників. Поступово складалися відособлені соціальні групи: касти, стани, класи, шари, нації, конфесійні, професійні і інші спільності. В той же час з розвитком суспільного розподілу праці посилювалися взаємозв'язки людей, їх залежність один від одного, частішали і загострювалися зіткнення окремих громадян і груп, виникали конфлікти в суспільстві.

На фоні такого ускладнення суспільного життя стає очевидним, що природних, колишніх регуляторів людських відносин вже недостатньо. Була потрібна особлива соціальна сила - політика, яку Платон красномовно визначив, як «мистецтво жити разом».

Зміст поняття «політика» мінявся протягом історії людства. В античному світі терміном «політика» позначали все те, що відносилося до управління державою. Макіавеллі розглядав політику як науку, що пояснює минуле, керує сучасністю і здатна прогнозувати майбутнє. Починаючи з кінця ХІХ століття в зміст поняття «політика» сталі включати діяльність, пов'язану із завоюванням, здійсненням і утриманням спочатку державної влади, а потім і політичної влади.