• 1924Р. – запровадження червінця

• Створення Ощадбанку

• Приватна, кооперативна та державна торгівля

• Ліквідація безоплатних послуг

Особливості НЕПу в Україні

А. запроваджена пізніше, ніж в інших регіонах, в зв’язку з голодом 1921рю

Б. податки були вищими,ніж в інших республіках

В. запровадження НЕПу супроводжувалося боротьбою з селянським рухом

Протиріччя НЕПу:

• Ножиці цін – велика різниця у ціні між промтоварами та продуктами харчування

• Поєднання рис командно-адміністартивної та ринкової систем

• Розшарування селян – непмани

• Нерівномірність системи оподаткування

103. Охарактеризуйте процес радянізації західноукраїнських землі в повоєнні роки. Причини і наслідки операції „Вісла”.

У перші повоєнні роки почалося інтенсивне освоєння західного регіону України у промисловому плані. 1945—1946 рр. у Львові стали до ладу заводи електроламповий, інструментальний, сільськогосподарських машин та ін. 1949 р. на території західних областей діяло вже 2500 великих і середніх підприємств. У післявоєнні роки в Західній Україні тривала примусова колективізація, яка була проведена в основному за 1948—1949 рр. До середини 1950 р. 7190 колгоспів об'єднали 98 % селянських господарств. Потім у стислі терміни відбулося укрупнення колгоспів. До кінця 1950 р. їх стало не більше 800.

Відновлення радянської влади в західних областях України супроводжувалося посиленням репресивного тиску на місцеве населення. Основною метою репресій було створення сприятливих умов для ≪радянізації≫ краю, експлуатації його демографічного та природного потенціалів; насильне залучення населення до радянської системи господарювання; руйнація національних структур самозахисту, духовним осередком яких була Українська греко-католицька церква; максимальне звуження соціальної бази збройного опору, очолюваного ОУН—УПА; остаточне утвердження на місцях органів радянської влади.

Основними жертвами репресивних акцій були, як правило,члени сімей оунівців і ≪бандпособників≫, куркулі з сім'ями, стара західноукраїнська інтелігенція, священики греко-католицької церкви.

Сталінське керівництво використовувало репресії в західноукраїнських землях і як засіб державного примусу, і як метод покарання. Основною метою каральних акцій було створення сприятливих умов для тотальної ≪радянізації≫ Західної України.

29 березня 1947 р. польська комуністична влада приймає рішення про виселення всіх українців, що мешкали у Південно-Східній Польщі (Люблінське, Ряшівське та Краківське воєводства).

Приводом до початку Операції Вісла стала загибель 28.03.1947 в районі с. у бою з відділом УПА заступника міністра оборони Польщі генерала К.Свєрчевського. Цього ж дня на засіданні політбюро ПРП було прийнято рішення про цілковиту депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства – Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське і Щецінське.

28 квітня 1947 р. о 4-й годині ночі розпочалася горезвісна операція «Вісла». її здійснювали 6 польських дивізій, об'єднаних в оперативну групу, війська держбезпеки. В результаті їхніх дій було депортовано 140 575 українців, вбито 655, взято в полон 1466 вояків ОУН-УПА. 2274 українців було заарештовано, 3873 особи ув'язнено в концтаборі. В 1947 р. до смертної кари було засуджено 372 українці (всього в 1944- 1956 рр. - 573). Що ж до насильницьки виселених у квітні- серпні 1947 р. до Польщі українців, то вони були спеціально розпорошені в північних та західних польських землях.