96. Визначте внесок радянських партизанів та більшовицького підпілля у розгром фашизму.

У відповідь на нацистський «новий порядок» ук¬раїнський народ піднімався на боротьбу в тилу оку¬пантів. Існували дві течії руху Опору: підпільні ко¬муністичні організації, а також націоналістичне підпілля (ОУН—УПА).

Перед війною радянське керівництво ствер¬джувало, що війна буде вестись на чужій території і «малою кров'ю», тому приготування до партизанської і підпільної боротьби вважало недоцільним і шкідли¬вим. Підпільні організації створювали поспіхом, не мали необхідної кількості кадрів. Відсутність досвіду конс¬піративної роботи, діяльність фашистських провокаторів, зрада частини залишених для підпільної роботи пар¬тійних працівників призвели до значних втрат радянсь¬кого підпілля протягом першого року війни.Найбільш активно діяли партизанські з'єднання С. Ковпака і С. Руднева у Спадщанському лісі на Сум¬щині. На Чернігівщині діяв загін під командуванням О. Федорова, який з часом перетворився на партизансь¬ке з'єднання. На Сумщині і в Брянській області Росії міцним партизанським формуванням став і загін під командуванням О. Сабурова.

У середині 1942 р. був створений Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з генералом Т. Строкачем. Штаб керував рейдами великих парти¬занських з'єднань по тилах ворога, зокрема С. Ков¬пака — від Путивля до Карпат. О Сабурова — на Житомирщину, О. Федорова — на Волинь. За відомо¬стями УШПР, на окупованій території України діяло понад 330 тис. партизанів, у тому числі 29 з'єднань і 83 загони, у складі яких налічувалось 43,5 тис. бійців. Німецьке командування володіло даними про наявність лише до 50 тис. бійців.

У 1943 р. на окупованій території України підпіль¬ний і партизанський рух досяг найвищого розмаху. Саме в цьому році були проведені вже названі парти¬занські рейди. Під час Курської битви партизани здійснювали «рейкову війну».

У партизанських заго¬нах діяли десятки професійних розвідників і дивер¬сантів. Найбільш відомий серед них — М. Кузнецов. Координація дій партизанів та підрозділів Червоної Армії стала важливим чинником у досягненні пере¬моги над німецько-фашистськими окупантами.

У 1944 р. було сформовано І Українську партизан¬ську дивізію, яка під командуванням П. Вершигори здійснила рейд на Сян і Віслу. Попри всі прорахунки і недоліки партизанський рух мав дуже велике зна¬чення у боротьбі проти німецько-фашистських оку¬пантів. За підрахунками німецького командування, 10% сил вермахту на Східному фронті було кинуто на боротьбу з партизанами. Найбільш запеклі бої та битви радянських військ відбувалися майже в 200 населених пунктах України. Найчастіше вони супроводжувалися підтримкою со¬тень тисяч партизанів та підпільників.

100. Проаналізуйте політичні наслідки Другої світової війни для України.

Після закінчення Другої світової війни переважна більшість українських земель опинилася у складі однієї держави — УРСР.

Україна вперше офіційно увійшла в світове співтовариство, що було засвідчено рішенням міжнародних конференцій держав антигітлерівської коаліції в Ялті й Потсдамі, її участю в заснуванні ООН та іншими міжнародними акціями.

Перемога над нацистською Німеччиною, незважаючи на величезні людські жертви та матеріальні збитки, породила в українському народі сподівання на майбутнє поліпшення життя. З відновленням радянської влади закінчився період невизначеності для населення, яке під час війни перебувало на окупованій території. Встановлення на місцях командно-адміністративної системи поклало край сподіванням на краще життя. Очікування українців на соціально-політичні зміни, демократизацію суспільного життя, ліквідацію колгоспної системи, "пом'якшення" ідеологічного режиму не справдилися. Більше того, багатьох людей було піддано утискам беріївських каральних органів, під підозрою знаходилися майже всі, хто перебував на окупованій території (обмеження стосувалися щодо прийому на роботу, зарахування у вищі навчальні заклади, просування по службі тощо). Жорстокі репресії, табори Гулагу очікували значну частину військовополонених. Як покарання за "нелояльність" була застосована масова депортація національних меншин. Зокрема, в травні 1944 р. таку акцію було проведено в Криму, звідки виселили 165 тис. татар, 14,7 тис. греків, 12,4 тис. болгар, 8,5 тис. вірмен.

З січня 1944 р. з Західної України була розпочата депортація осіб, підозрюваних у зв'язках з організаціями націоналістів: декількома етапами — 100 300 членів ОУН—УПА. Загалом цей період став відчутним для західноукраїнських земель, які, об'єднавшись нарешті зі своїми братами на Сході, опинилися водночас відгородженими від звичайної для них європейської політичної та культурної традицій. Незважаючи на це регіон отримав поштовх для модернізації та розвитку всіх сфер життя.

Український народ в роки Другої світової війни виявив неабиякі потуги в боротьбі з фашизмом, у намаганні вибороти свою державність. Розчленованість українських земель між різними державами, участь українців у їх збройних формуваннях, вимушеність воювати один проти одного ще раз переконала національні політичні сили у необхідності боротьби за створення незалежної Української держави.