66. Доведіть, що поява перших політичних партій в Галичині свідчить про якісно вищий рівень політичної свідомості українського народу.

Народовство являло собою західноукраїнський різновид народництва (самоназви - "русинство", "народовство", "народовецтво"). Основними причинами виникнення народовства були процеси соціального, політичного й культурного відродження Галичини та тісно пов'язане з ним формування національної свідомості, української ідентичності населення Західної України.

Народовство в Галичині виникає як своєрідна реакція на москвофільство галицької інтелігенції. Москвофільський рух оформлюється у 1850-х рр., коли після революції 1848 р. українці відчули свою відмінність від польської спільноти Й стали на шлях пошуку власної ідентичності. Соціальною базою русофільства (москвофільства) була галицька священицька інтелігенція. В центрі москвофільської доктрини знаходилися мовні та релігійні питання. Москвофіли виступали прибічниками візантійського обряду, юліанського календаря, кириличного правопису, всього того, що пов'язувало їх з російською культурою та руською ідентичністю. Витвором москвофілів було т. зв. язичіє - штучна мова, що являла собою суміш української, російської, церковнослов'янської з елементами польської та німецької. Москвофіли мали свій друкований орган "Діло". Під їх вплив попала культурно-освітня організація, створена в 1848 р., - "Галицько-руська матиця". В 1861 р. ними було засновано освітнє товариство "Руська бесіда", яке проводило проросійську літературну та видавничу політику.

В 1860-ті рр., коли посилився москвофільський рух у зв'язку зі зближенням польської адміністрації Галичини з віденським урядом, починає формуватися українська течія у вигляді народовства. Соціальну базу народовства, на відміну від москвофільства, становила галицька світська інтелігенція - учителі, студенти, лікарі, письменники, журналісти тощо. Вирішальний вплив на його виникнення мали твори Т.Шевченка, якими зачитувалися молоді галицькі інтелектуали.

Ідеологічні засади знайшли відбиток у програмовій брошурі під назвою "Письмо народовців руських...", що була видана у Відні в 1867 р. Засадничими принципами народовської українофільської ідеології в ньому проголошувались: 1) визнання ідейного впливу Т.Шевченка; 2) ідея єдності українського народу та українських земель, єдиної Русі-України; 3) чітке відмежування від протилежних таборів - польського та російського; 4) ідея єдності інтелігенції з народом.

Відомими представниками галицького народовства були галицькі інтелектуали Олександр та Володимир Барвінські, Омелян та Олександр Огоновські, Наталь Вахнянин, Юліан Романчук, що дало право називати народовців "професорською партією".

Як і українофіли Наддніпрянщини, народовці носили козацьке вбрання, організовували таємні гуртки серед студентської та учнівської молоді, влаштовували літературні вечори, займалися освітньою справою. Під контролем народовців перебувала заснована в 1849 р. у Львові культурно-освітня організація "Народний дім", а також діяльність українського парламентського представництва в галицькому сеймі та рейхсрату у Відні.

Першою великою організаційною справою народовців було заснування товариства "Просвіти". Його активісти створювали читальні по селах, видавали популярну літературу.

Організаційна діяльність народовців значно активізувалася наприкінці 1870-х рр., коли почалися репресії проти українофілів в Наддніпрянщині. За їх ініціативою у 1873 р. було утворено Товариство ім. Шевченка, яке було зосереджене на літературній справі, популяризації спадщини Кобзаря в західноукраїнських землях. У 1880 р. за ініціативою В.Барвінського галицькі народовці започаткували свій друкований орган - газету "Слово".

На початку 1880-х рр. москвофільство переживає глибоку кризу, що було пов'язано з судовим процесом у 1882 р. проти ідеологів москвофільства - Івана Наумовича та Адольфа Добрянського, яких звинуватили у державній зраді. Наслідками цього процесу було паління авторитету "москвофільської партії", котра почала розпалатися. Москвофіли стали переходити до народовського табору, що надавало йому клерикально-консервативного характеру. Офіційне народовство спиралося, як колись москвофіли, на урядову підтримку. Щорічні субсидії народовцям надавалися також В. Симиренком, Є. Чикаленком, О.Кониським.

У 1870-ті рр. виникає радикальна течія українського руху, представлена студентською молоддю на чолі з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Остапом Терлецьким. Ідейним наставником І.Франка та молодої генерації галицьких інтелектуалів був наддніпрянський українофіл М.Драгоманов.

У 1885 р. помірковані народовці утворили політичне товариство "Народна рада", що виступала праобразом першої політичної партії в Галичині. У 1892 р. була прийнята програма Народної ради під назвою "Народна програма". На першому плані програми народовці ставлять національну ідею, тобто розвиток "руської" (української) народності та національної і культурної самобутності (індивідуальності). В сфері освіти програма народовців передбачала розбудову міської свідомості, духовності, національного почуття. Лібералізація в економічній сфері означала вивести український народ з економічного занепаду на засадах приватної власності, зміни законодавства в податковій сфері, в галузі рільництва, промисловості з урахуванням інтересів "селянства і міщанства та взагалі робітничих верств народу". В політичній сфері лібералізація, як її розуміли народовці, означала політичну просвіту народних мас, виховання їх.

Народовство являло собою західноукраїнський різновид народництва (самоназви - "русинство", "народовство", "народовецтво"). Основними причинами виникнення народовства були процеси соціального, політичного й культурного відродження Галичини та тісно пов'язане з ним формування національної свідомості, української ідентичності населення Західної України.

Народовство в Галичині виникає як своєрідна реакція на москвофільство галицької інтелігенції. Москвофільський рух оформлюється у 1850-х рр., коли після революції 1848 р. українці відчули свою відмінність від польської спільноти Й стали на шлях пошуку власної ідентичності. Соціальною базою русофільства (москвофільства) була галицька священицька інтелігенція. В центрі москвофільської доктрини знаходилися мовні та релігійні питання. Москвофіли виступали прибічниками візантійського обряду, юліанського календаря, кириличного правопису, всього того, що пов'язувало їх з російською культурою та руською ідентичністю. Витвором москвофілів було т. зв. язичіє - штучна мова, що являла собою суміш української, російської, церковнослов'янської з елементами польської та німецької. Москвофіли мали свій друкований орган "Діло". Під їх вплив попала культурно-освітня організація, створена в 1848 р., - "Галицько-руська матиця". В 1861 р. ними було засновано освітнє товариство "Руська бесіда", яке проводило проросійську літературну та видавничу політику.

В 1860-ті рр., коли посилився москвофільський рух у зв'язку зі зближенням польської адміністрації Галичини з віденським урядом, починає формуватися українська течія у вигляді народовства. Соціальну базу народовства, на відміну від москвофільства, становила галицька світська інтелігенція - учителі, студенти, лікарі, письменники, журналісти тощо. Вирішальний вплив на його виникнення мали твори Т.Шевченка, якими зачитувалися молоді галицькі інтелектуали.

Ідеологічні засади знайшли відбиток у програмовій брошурі під назвою "Письмо народовців руських...", що була видана у Відні в 1867 р. Засадничими принципами народовської українофільської ідеології в ньому проголошувались: 1) визнання ідейного впливу Т.Шевченка; 2) ідея єдності українського народу та українських земель, єдиної Русі-України; 3) чітке відмежування від протилежних таборів - польського та російського; 4) ідея єдності інтелігенції з народом.

Відомими представниками галицького народовства були галицькі інтелектуали Олександр та Володимир Барвінські, Омелян та Олександр Огоновські, Наталь Вахнянин, Юліан Романчук, що дало право називати народовців "професорською партією".

Як і українофіли Наддніпрянщини, народовці носили козацьке вбрання, організовували таємні гуртки серед студентської та учнівської молоді, влаштовували літературні вечори, займалися освітньою справою. Під контролем народовців перебувала заснована в 1849 р. у Львові культурно-освітня організація "Народний дім", а також діяльність українського парламентського представництва в галицькому сеймі та рейхсрату у Відні.

Першою великою організаційною справою народовців було заснування товариства "Просвіти". Його активісти створювали читальні по селах, видавали популярну літературу.

Організаційна діяльність народовців значно активізувалася наприкінці 1870-х рр., коли почалися репресії проти українофілів в Наддніпрянщині. За їх ініціативою у 1873 р. було утворено Товариство ім. Шевченка, яке було зосереджене на літературній справі, популяризації спадщини Кобзаря в західноукраїнських землях. У 1880 р. за ініціативою В.Барвінського галицькі народовці започаткували свій друкований орган - газету "Слово".

На початку 1880-х рр. москвофільство переживає глибоку кризу, що було пов'язано з судовим процесом у 1882 р. проти ідеологів москвофільства - Івана Наумовича та Адольфа Добрянського, яких звинуватили у державній зраді. Наслідками цього процесу було паління авторитету "москвофільської партії", котра почала розпалатися. Москвофіли стали переходити до народовського табору, що надавало йому клерикально-консервативного характеру. Офіційне народовство спиралося, як колись москвофіли, на урядову підтримку. Щорічні субсидії народовцям надавалися також В. Симиренком, Є. Чикаленком, О.Кониським.

У 1870-ті рр. виникає радикальна течія українського руху, представлена студентською молоддю на чолі з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Остапом Терлецьким. Ідейним наставником І.Франка та молодої генерації галицьких інтелектуалів був наддніпрянський українофіл М.Драгоманов.

У 1885 р. помірковані народовці утворили політичне товариство "Народна рада", що виступала праобразом першої політичної партії в Галичині. У 1892 р. була прийнята програма Народної ради під назвою "Народна програма". На першому плані програми народовці ставлять національну ідею, тобто розвиток "руської" (української) народності та національної і культурної самобутності (індивідуальності). В сфері освіти програма народовців передбачала розбудову міської свідомості, духовності, національного почуття. Лібералізація в економічній сфері означала вивести український народ з економічного занепаду на засадах приватної власності, зміни законодавства в податковій сфері, в галузі рільництва, промисловості з урахуванням інтересів "селянства і міщанства та взагалі робітничих верств народу". В політичній сфері лібералізація, як її розуміли народовці, означала політичну просвіту народних мас, виховання їх.