13. Мовна компетенція майбутнього фахівця

Прийнято розрізняти вищий і нижчий рівень мовленнєвої культури людини. Нижчий рівень – перший ступінь оволодіння літературною мовою: правильність мовлення та дотримання норм літературної мови. Правильним мовленням називають таке мовлення людини, в якому не допускаються помилки у вимові, у вживанні слів та їхньому утворенні, у побудові речень. Вищим рівнем мовленнєвої культури прийнято вважати правильне і гарне мовлення: людина не тільки не допускає помилок, але й вміє щонайкраще будувати своє висловлення; найбільш повно розкриває його тему і головну думку; відбирає найбільш придатні слова і конструкції з урахуванням того, до кого й за яких обставин він звертається. Головна мета кожної культурної людини полягає в збагаченні свого мовлення, його удосконалюванні. Необхідно навчитися відчувати свого співрозмовника, уміти відбирати найбільш придатні для кожного випадку слова та конструкції. 

Оптимізація процесу підготовки майбутніх економістів так, щоб їх готовність продукувати та

розуміти мовлення інших відповідала комунікативній компетенції мовної особистості фахівця, є

важливим завданням освітньої галузі у вищій школі. Майбутній фахівець під час навчання у ВНЗ

має усвідомити специфіку ділової комунікації та оволодіти її основами, оскільки не лише знання

принципів функціонування світової економіки та економічних систем різних країн, міжнародного

права та менеджменту, але й вільне володіння діловою українською та іноземною мовами є його

першочерговим обов’язком. Мовна особистість є поєднанням в особі мовця його прагнення до творчого самовираження,вільного автоматичного здійснення всебічної мовної діяльності та мовної компетенції. На сучасному етапі комунікативна компетенція, яку характеризують як сформованість в

особистості внутрішньої мотивації, психологічної та практичної готовності до досягнення якісніших

результатів у професійній діяльності, соціальному житті, є обов’язковим складником професійної

майстерності фахівця економічного профілю. Майбутній економіст, постійно спілкуючись зі

своїми колегами, замовниками чи роботодавцями та достатньою мірою володіючи комунікативною

компетенцією, зможе організувати та спрямувати свою діяльність так, щоб досягнути визначених

професійних цілей. Фахівцеві економічного профілю притаманна підвищена мовленнєва відповідальність, оскільки сфера діяльності економіста охоплює не лише суспільно-політичні й соціально-економічні питання розвитку і функціонування сучасного ринку, а й безпосередньо пов’язана з морально-психологічними, естетичними, інтелектуально-етичними інтересами та переживаннями окремої особистості і трудового колективу в цілому. Мовленнєва поведінка є специфічною для професійного середовища економіста. Вона вимагає набуття лінґвістичної, соціолінґвістичної та прагматичної компетенцій, що є необхідними для вико-

нання завдань, пов’язаних із навчанням і діяльністю. Основою мовленнєвої поведінки майбутнього

економіста є багатоступеневий процес, який охоплює такі етапи:

1) етап планування власної мовленнєвої поведінки;

2) етап адекватного відтворення зразків мовленнєвої поведінки у типовій для професійної сфери

ситуації;

3) етап креативного комбінування зразків мовленнєвої поведінки відповідно до комунікативного

наміру в типових та нетипових професійних ситуаціях.

Під час планування мовленнєвої поведінки майбутній фахівець економічного профілю повинен

зважати на те, що кінцевий позитивний результат спілкування залежить не стільки від мотивів, яки-

ми керується людина, скільки від уміння їх сформулювати і викласти.