
- •1.Українська мова як основа мовного моделювання професійної і поза професійної комунікації
- •2.Мова у системі культурних цінностей українського суспільства
- •3.Літературна мова. Етапи розвитку української літературної мови
- •4.Назвати ознаки, які відрізняють українську літературну мову від загальнонародної національної української мови, розкрити сутність кожної із них
- •5.Розповісти, який статус має українська мова в нашій державі, в чому він виявляється, якими документами засвідчуються
- •6. Розвиток української мови на сучасному етапі
- •7.Функції мови, розкрити сутність кожної з них
- •8.Дати визначення мовної норми, назвати різновиди мовних норм, на прикладах проілюструвати вияв кожного різновиду
- •9.Мовні норми як компонент формування мовної концепції фахівця
- •10.Різновиди правил української літературної мови
- •11.Назвати форми, в яких функціонує українська літературна мова, особливості кожної із них
- •12.Функціональний стиль. Характеристика стильових різновидів української літературної мови
- •13. Мовна компетенція майбутнього фахівця
- •14.Культара мови усного та писемного професійного спрямування
- •15.Мовний етикет у діловому спілкуванні
- •16.Термін та його ознаки
- •17.Українська термінологія в професійному спрямуванні
- •18.Документ. Вимоги до документів (подивитися в зошиті)
- •19.Класифікація документів
- •20.Вимоги до оформлення документів
- •21.Вимоги до змісту розташування реквізитів (книжка ст..94-98)
- •22.Оформлення сторінки
- •23.Основні вимоги до побудови тексту (наукового, офіційно-ділового стилю)
- •24.Заява. Визначення; різновиди; реквізити; вимоги до оформлення(зразок ст..147-148)
- •25.Позовна заява. Визначення, реквізити, вимоги до оформлення (в методичці)
- •26.Довідка. Визначення, реквізити, вимоги до оформлення (зразок ст..187)
- •27.Автобіографія. Визначення,реквізити,вимоги до оформлення (ст..26 методичка)
- •28.Резюме.Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення (ст. 28 методичка )
- •29.Харктеристика. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення(ст.27 методичка )
- •30.Наказ. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення(ст.29 методичка)
- •31.Розписка. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення
- •32.Доручення. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення (ст.75 методичка)
- •33.Акт. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення(79 методичка)
- •34.Протокол. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення(89 методичка)
- •35.Витяг з протоколу. Визначення, реквізити,вимоги до оформлення( зразок ст..216)
- •36.Доповідна записка. Визначення,різновиди, реквізити,вимоги до оформлення(ст.82 методичка)
- •Доповідна записка
- •37.Пояснювальна записка.Визначення,різновиди,реквізити,вимоги до оформлення (ст.83 методичка)
- •38.Етикет службового листування
- •39.Лист.Визначення,різновиди,реквізити,вимоги до оформлення (ст..92 методичка)
- •40. Звіт.Визначення.Різновиди.Ріквізит.Вимоги до оформлення .
- •41.Вживання великої літери.
- •42. Правопис назв організацій,установ,структурних підрозділів.
- •43.Вживання апострофа (в словах іншомовного походження та в українських словах).
- •44. Правила вживання м*якого знаку.
- •45.Правопис префіксів в українській мові.
- •46.Спрощення приголосних в українській мові.
- •47. Поєднання і подовження приголосних в українській мові.
- •49. Чергування приголосних в українській мові.
- •51.Відмінювання слів іншомовного походження.
- •52.Правопис і відмінювання прізвищ іншомовного походження.
- •53.Правопис і відмінювання географічних назв іншомовного походження.
- •54.Правопис складних географічних назв.
- •56.Особливості використання іменників в ділових папурах.
- •57.Закінчення іменників другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини.
- •58.Особливості вживання назв осіб за професією,посадою,званям.
- •59.Правопис іменників у кличній формі та звертаннях.
- •1. Іменники чоловічого й жіночого роду і та II відмін мають в однині окрему кличну форму.
- •60.Правопис та відмінювання числівників
- •61.Звязок числівників з іменниками.
- •62.Спосіб передачі цифрової інформації в офіційно-ділових текстах.????
- •63. Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах.
- •64.Правопис дієслів.
- •65.Дієприкметник.Особливості творення та правопису.
- •66.Правопис часток
- •67.Правопис часток –не –ні з різними частинами мови
- •68.Правопис прийменників та особливості їх вживання
- •69.Кома в простому реченні.
- •70.Кома в складному реченні
- •71. Двокрапка в простому і складному реченні.
- •72.Тире в простому реченні
- •Тире на місці пропущеного члена
- •73.Тире у складних реченнях.
64.Правопис дієслів.
Дієсло́во — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».
1. Дієслова з часткою не завжди пишуться окремо: не хочу, не буду, не прац$ю, не зн<ю і под.
Виняток становлять дієслова, які без не не вживаються: нев>лити, н+хтувати, незч\тися, нен<видіти, нест#митися.
2. Дієслова першої дієвідміни (теперішнього або майбутнього часу доконаного виду) мають тематичний голоснийе і такі особові закінчення: -у-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють). Напр.: пиш-у, пиш-еш, пиш-е; пиш-емо, пиш-ете, пиш-уть. (
3. Дієслова другої дієвідміни теперішнього або майбутнього часу доконаного виду мають тематичний голосний и і такі особові закінчення: -у-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять). Напр.: нош-\, н>с-иш, н>с-ить; н>с-имо, н>с-ите, н>с-ять. (
7. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Натомість у чоловічому роді вони мають нульове закінчення і суфікс –в, у жіночому роді закінчуються на -ла, у середньому — на -ло і в множині всіх родів — на -ли: пис<в, пис<ла, пис<ло, пис<ли.
Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: нос_в був, ход_ла бул<, ход_ли бул_.
8. Дієслова наказового способу мають такі форми:
2-ї особи однини із закінченням на -и або мають нульове закінчення: нос_, бер_, говор_; стань, дай, грай, маж;
1-ї особи множини із закінченням -ім (о), -мо: ход%мо, роб%мо, нос%мо, каж%мо;
2-ї особи множини із закінченням -іть, -те: пиш%ть, жив%ть, ід%ть, роб%ть; гр<йте, д<йте, куп\йте;
3-ї особи однини і множини, так звані описові форми наказового способу, які утворюються за допомогою часток хай, нехай, що додаються до особового дієслова: хай скаже, нехай напише, нехай працює і под.
10. Неозначена форма дієслова закінчується на -ти: пис<ти, відповід<ти, працюв<ти, ход_ти, чит<ти.
65.Дієприкметник.Особливості творення та правопису.
Дієприслівник — це незмінна дієслівна форма, яка об'єднує в собі ознаки дієслова і прислівника. Він вказує на додаткову дію і пояснює основну, виражену дієсловом.
Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикметникових закінчень: змарніти) — змарнілий, спочи(ти) — спочилий, опа(сти) — опалий. Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-, -юч- (від дієслів 1 дієвідміни) і -ач-, -яч- (від дієслів II дієвідміни) та прикметникових закінчень. Пасивні дієприкметники доконаного й недоконаного видів утворюються від перехідних дієслів (а також від деяких неперехідних дієслів на -ся): а) якщо основа інфінітива закінчується на -а, то до неї додається суфікс -н(ий): обладна(ти) — обладнаний, осід ла(ти) — осідланий, спиля(ти). б) основи 1-ї особи однини додається суфікс -ен(ий): бачити) — бач(у) — бачений, заспокоїти) — заспокой(у) —заспокоєний, узгоди(ти) — узгодж(у) — узгоджений, в 'їздити) — в 'їждж(у) — в 'їжджений, вирости(ти) — ви-рощ(у) — вирощений.
в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -ер, то до такої основи здебільшого додається суфікс -т(ий): зігну(ти) — зігнутий (і зігнений), стисну(ти) — стиснутий (і стиснений), трісну (ти) — тріснутий, коло(ти) — колотий (і колений), би(ти) — битий, тер(ти) — тертий. У пасивних дієприкметниках н не подвоюється: сказаний, закінчений, запрограмований, перевірений.