59.Правопис іменників у кличній формі та звертаннях.

1. Іменники чоловічого й жіночого роду і та II відмін мають в однині окрему кличну форму.

Іменники чоловічого роду II відміни в кличній формі закінчуються на -у (-ю), -е.

Іменники твердої групи з суфіксами -ик, -ок, -к(о) та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення -у. Наприклад: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.

Іменники м'якої групи мають закінчення -ю. Наприклад: лікарю, токарю, вчителю, кобзарю, місяцю, Костю, секретарю, водію, Юрію.

Безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м'якої групи з суфіксом -ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні з основою на р, ж) мають закінчення -е. Наприклад: друже, молодче, хлопче, Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере, директоре, школяре.

Іменники чоловічого й жіночого роду І відміни та зрідка іменники жіночого роду III відміни в кличній формі закінчуються на -о, -е (-є), -ю.

Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -о. Наприклад: сестро, мамо, дочко, подруго, дівчино, Людмило, Миколо.

Іменники І відміни м'якої та мішаної груп, а також іменники III відміни мають закінчення -є (-є). Наприклад: земле, мріє, надіє, радосте, воле, Маріє, Софіє.

Іменники І відміни м'якої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення -ю. Наприклад: матусю, доню, тьотю, тітусю, бабусю, бабуню, дідусю, дідуню, Меласю, Галю, Олю, Лесю, Грицю, Михасю, Вітасю і т. д.

2. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові), обидва слова мають закінчення кличної форми: Романе Романовичу, Іване Миколайовичу, Миколо Артемовичу, Маріє Семенівно, Ганно Василівно.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличну форму має тільки перше слово: пане бригадир, пане агроном, пане полковник, пане лікар, пане директор.

Іноді в таких звертаннях кличну форму можуть мати й обидва слова: пане бригадире, пане агрономе, пане полковнику, пане директоре, пане лікарю, пане господарю.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, кличну форму має лише загальна назва. Прізвище виступає тут у формі називного відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, пане Андрієнко, пані Андрієнко, пане Яковенко, пані Яковенко.

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне ім'я може мати і кличну форму і форму називного відмінка: брате Іване (брате Іван), друже Ярославе (друже Ярослав), товаришу Андрію (товаришу Андрій), сестро Ярино (сестро Ярина).

60.Правопис та відмінювання числівників

Числівник-самостійна частина мови,яка означає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки.

1. Числівники п'ять, шість, дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев'ятнадцять, двадцять, тридцять пишуться у кінці з м'яким знаком.

2. Складні числівники п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят пишуться без м'якого знака.

3. Числівник п'ять пишеться з апострофом та м'яким знаком; при відмінюванні в усіх непрямих відмінках він має дві форми, а саме:

у родовому — п'ят_ і п'ятьох,у давальному — п'ят_ і п'ятьом,у знахідному — п'ять або п'ять>х,в орудному — п'ятьм< і п'ятьом<,у місцевому — п'ят_ і п'ять>х.

Другу форму вживають переважно з іменниками — назвами осіб.

4. Як числівник п'ять відмінюються числівники дев'ять, десять,одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять, вісімнадцять, дев'ятнадцять, двадцять, тридцять.

5. Складні числівники п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят при відмінюванні також мають дві форми, причому в них відмінюється лише друга частина. Наприклад, числівник п'ятдесят у родовому відмінку має формуп'ятдесят_ і п'ятдесятьох, у давальному — п'ятдесят_ і п'ятдесятьом, у знахідному — п'ятдесят або п'ятдесятьох, в орудному — п'ятдесятьма  і п'ятдесятьом<, у місцевому — п'ятдесяти і п'ятдесятьох.

6. При відмінюванні складних числівників двісті, триста, чотириста, п'ятсят, шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот змінюються обидві частини, наприклад: у називному відмінку — двісті, в родовому — двохсот , у давальному — двомстам, у знахідному — двісті, в орудному —двомастами, у місцевому — на двохстах.

7. У складних кількісних числівниках відмінюються усі складові частини:з чотирьохсот шістдесяти семи  тисяч шестисят п'ятдесяти дев'яти(гривень).

8. Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають закінчення -а: сорока, дев'яноста, ста.

9. Збірні числівники двоє, обоє, троє в непрямих відмінках мають форми віддва і оба, три: двох, двом..., обох, обом і т. д.

10. Збірний числівник обидва (обидві) має в непрямих відмінках такі форми:обох, обом, обома, на обох.

11. Збірні числівники четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро та под. в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: чотирьох,чотирьом і т. д.

12. Числові назви тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники.