57.Закінчення іменників другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини.

Закінчення -а, -я мають іменники, коли вони означають:

1. назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Дмитра, Івана, Ліса, Мороза, професора, студента

2. назви тварин і дерев: ведмедя, вола, дуба, зайця, коня, ясеня

3. назви предметів: ножа, олівця, стола́ (сто́лу)

4. назви населених пунктів: Києва, Львова, Лондона, Нью-Йорка, Харкова

5. географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та з суфіксами -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дністра́, Іртиша́, Орла́, Пскова, Тетерева

6. назви мір довжини, ваги, часу, місяців і днів тижня, грошових знаків: кілометра, грама, місяця, вівторка, жовтня, долара; а також зменшені форми на -к: ліска, ставка́, майданчика

7. назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора

Закінчення -у, -ю мають іменники, коли вони означають:

1. назви речовини, маси, матеріалу: бензину, граніту, піску, каменю, льоду, спирту, але: хліба

2. збірні поняття: батальйону, капіталу, колективу, лісу, то́му, товару

3. назви кущових і трав'янистих рослин і сорти плодових дерев: барвінку, гороху, наливу, ренету, щавлю

4. назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, клубу, коридору, магазину, палацу, тину, але: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, карниза, еркера, портика

5. назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, штабу

6. слова із значенням місця, простору: краю, лиману, абзацу, світу, лугу

7. явища природи: вітру, грому, дощу, снігу

8. назви ігор і танців: вальсу, краков'яку, хокею, тенісу, але: гопака

9. назви складних безсуфіксних слів: живопису, трубопроводу

10. географічні назви: Алтаю, Бугу, Донбасу, Дону, Криту, Китаю, Нілу, Сибіру

58.Особливості вживання назв осіб за професією,посадою,званям.

Багато іменників чоловічого роду на позначення статусу. професії, звання (частіше у науковому та офіційно-діловому стилях) не мають паралельних форм жіночого роду. Тому такі слова вживаються лише в чоловічому роді для позначення і чоловіків, і жінок: адвокат, бригадир, викладач, хірург, міністр, прокурор, маркетолог тощо. Відсутні відповідники жіночого роду в складених назвах посад, звань: головний бухгалтер, провідний спеціаліст, старший науковий співробітник тощо. Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом: декан со­ціально-правового факультету Власенко Любов Мико­лаївна зазначила, що... Значна частина назв осіб за професією, посадою, зван­ням утворює паралельні форми чоловічого та жіночого роду: баскетболіст — баскетболістка, перекладач — пе­рекладачка, журналіст — журналістка, офіціант — офі­ціантка тощо. Іноді утворюють назви осіб жіночої статі за допомогою суфіксів -их (а), -к (а): повариха, барменка, викладачка, бригадирка, докпгорка, адміністраторка тощо. Але такі іменники мають обмежене вживання, ха­рактерне розмовно-просторічній мові. Існують іменники жіночого роду, що позначають тра­диційно жіночі професії та заняття, і не мають відповідни­ків чоловічого роду: домогосподарка, манікюрниця, покоївка, рукодільниця тощо. Родову пару можуть утворю­вати іменник і описовий зворот; балерина — артист ба­лету. У звертанні до осіб, називаючи їхній статус, посаду, звання, професію тощо, потрібно вживати форму клично­го відмінка: колего, лаборанте, академіку, декане, това­ришу тощо.