
- •1.Українська мова як основа мовного моделювання професійної і поза професійної комунікації
- •2.Мова у системі культурних цінностей українського суспільства
- •3.Літературна мова. Етапи розвитку української літературної мови
- •4.Назвати ознаки, які відрізняють українську літературну мову від загальнонародної національної української мови, розкрити сутність кожної із них
- •5.Розповісти, який статус має українська мова в нашій державі, в чому він виявляється, якими документами засвідчуються
- •6. Розвиток української мови на сучасному етапі
- •7.Функції мови, розкрити сутність кожної з них
- •8.Дати визначення мовної норми, назвати різновиди мовних норм, на прикладах проілюструвати вияв кожного різновиду
- •9.Мовні норми як компонент формування мовної концепції фахівця
- •10.Різновиди правил української літературної мови
- •11.Назвати форми, в яких функціонує українська літературна мова, особливості кожної із них
- •12.Функціональний стиль. Характеристика стильових різновидів української літературної мови
- •13. Мовна компетенція майбутнього фахівця
- •14.Культара мови усного та писемного професійного спрямування
- •15.Мовний етикет у діловому спілкуванні
- •16.Термін та його ознаки
- •17.Українська термінологія в професійному спрямуванні
- •18.Документ. Вимоги до документів (подивитися в зошиті)
- •19.Класифікація документів
- •20.Вимоги до оформлення документів
- •21.Вимоги до змісту розташування реквізитів (книжка ст..94-98)
- •22.Оформлення сторінки
- •23.Основні вимоги до побудови тексту (наукового, офіційно-ділового стилю)
- •24.Заява. Визначення; різновиди; реквізити; вимоги до оформлення(зразок ст..147-148)
- •25.Позовна заява. Визначення, реквізити, вимоги до оформлення (в методичці)
- •26.Довідка. Визначення, реквізити, вимоги до оформлення (зразок ст..187)
- •27.Автобіографія. Визначення,реквізити,вимоги до оформлення (ст..26 методичка)
- •28.Резюме.Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення (ст. 28 методичка )
- •29.Харктеристика. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення(ст.27 методичка )
- •30.Наказ. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення(ст.29 методичка)
- •31.Розписка. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення
- •32.Доручення. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення (ст.75 методичка)
- •33.Акт. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення(79 методичка)
- •34.Протокол. Визначення, різновиди,реквізити,вимоги до оформлення(89 методичка)
- •35.Витяг з протоколу. Визначення, реквізити,вимоги до оформлення( зразок ст..216)
- •36.Доповідна записка. Визначення,різновиди, реквізити,вимоги до оформлення(ст.82 методичка)
- •Доповідна записка
- •37.Пояснювальна записка.Визначення,різновиди,реквізити,вимоги до оформлення (ст.83 методичка)
- •38.Етикет службового листування
- •39.Лист.Визначення,різновиди,реквізити,вимоги до оформлення (ст..92 методичка)
- •40. Звіт.Визначення.Різновиди.Ріквізит.Вимоги до оформлення .
- •41.Вживання великої літери.
- •42. Правопис назв організацій,установ,структурних підрозділів.
- •43.Вживання апострофа (в словах іншомовного походження та в українських словах).
- •44. Правила вживання м*якого знаку.
- •45.Правопис префіксів в українській мові.
- •46.Спрощення приголосних в українській мові.
- •47. Поєднання і подовження приголосних в українській мові.
- •49. Чергування приголосних в українській мові.
- •51.Відмінювання слів іншомовного походження.
- •52.Правопис і відмінювання прізвищ іншомовного походження.
- •53.Правопис і відмінювання географічних назв іншомовного походження.
- •54.Правопис складних географічних назв.
- •56.Особливості використання іменників в ділових папурах.
- •57.Закінчення іменників другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини.
- •58.Особливості вживання назв осіб за професією,посадою,званям.
- •59.Правопис іменників у кличній формі та звертаннях.
- •1. Іменники чоловічого й жіночого роду і та II відмін мають в однині окрему кличну форму.
- •60.Правопис та відмінювання числівників
- •61.Звязок числівників з іменниками.
- •62.Спосіб передачі цифрової інформації в офіційно-ділових текстах.????
- •63. Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах.
- •64.Правопис дієслів.
- •65.Дієприкметник.Особливості творення та правопису.
- •66.Правопис часток
- •67.Правопис часток –не –ні з різними частинами мови
- •68.Правопис прийменників та особливості їх вживання
- •69.Кома в простому реченні.
- •70.Кома в складному реченні
- •71. Двокрапка в простому і складному реченні.
- •72.Тире в простому реченні
- •Тире на місці пропущеного члена
- •73.Тире у складних реченнях.
56.Особливості використання іменників в ділових папурах.
Такі основні ознаки офіційно-ділового стилю, як стислість, чіткість, висока
стандартизація вислову, сувора регламентація тексту, залежить від правильного вибору
граматичної форми слова, зокрема іменників.
Рід іменників
Назви осіб за професією, посадою, званням, як правило, утворюють паралельні форми
чоловічого й жіночого роду (учитель – учителька, працівник – працівниця)
При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі правила:
14
1. Офіційними назвами посад, професій, звань є іменники чоловічого роду: директор,
дипломат, професор; у діловій мові вони вживаються незалежно від статі особи.
2. Текст набуває строго офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування
посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду і в тих
випадках, коли мова йде про жінок (головний технолог повідомив). Проте якщо в
документі вказується прізвище жінки, яка займає вказану посаду, то
підпорядковані слова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жіночого
роду (головний технолог Сахновська В. І. повідомила)
3. Найменування жіночого роду вживаються в текстах, якщо не можуть бути
виражені іншими засобами (виступ відомої співачки)
4. Не вживаються в офіційно-ділових документах утворені від іменників чоловічого
роду форми жіночого роду за допомогою суфіксів –м(а), -их(а), -к(а) (касирка,
професорша – професорка) на позначення посад, звань, професій. Вони передають
інше значення.
5. У ділових паперах назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки
складеними найменуваннями: мешканці міста, заводські робітники Варіанти
сільчани, заводчани є розмовними.
Число іменників
У ділових паперах зустрічаються випадки необґрунтованого вибору форм однини там,
де повинні вживатися іменники у множині.
1. Однина іменників в українській мові може вживатися на позначення не одного, а
багатьох предметів (…зібрано цукрового буряка на площі…) У цих випадках
однина служить засобом узагальнення.
2. Якщо кількість предметів можна рахувати або якось кількісно вимірювати, тоді
слід використовувати форми множини (…партію дитячих костюмів надіслано
райспоживспілці).
3. Іменники, які позначають множину, вживаються у формі однини.
У реченнях типу: викликані до військкомату з’являються з паспортом і приписним
свідоцтвом, тут назви документів вжиті у формі однини, хоч мається на увазі не одна особа, а
багато. Ця форма однини показує, що однакові предмети перебувають в однаковому
відношенні до кожного з групи названих осіб (вступники, які отримали виклик,
з’являються…)
4. Абстрактні іменники не мають форми множини (рух поїздів).
5. Деякі речовинні іменники (масло, сіль, нафта, вода) набувають форм множини на
позначення видів, сортів, типів речовин (мінеральні солі, машинні масла). Таке
вживання форм множини в ділових документах є нормою.
Відмінювання іменників
Найбільше помилок припадає на форми давального відмінка однини іменників
чоловічого й жіночого роду.
1. Слід запам’ятати і правильно використовувати форми давального відмінка однини
іменників чоловічого роду, які можуть мати паралельні закінчення –ові, -еві, та –у,
-ю. У діловому стилі перевага надається закінченням –у, -ю: ректору, менеджеру.
Але щоб уникнути двозначності в тексті документа при використанні іменників,
які мають однакові закінчення в родовому та давальному відмінках (допомога
заводу), слід вживати в давальному відмінку закінчення –ові, -еві, -єві (допомога
заводові).
2. В іменниках – власних назвах на –ів, (їв) –ов, -ев, -єв, -ин, -ін, -їн можливим є
тільки закінчення –у (Харкову, Києву, Ільїну)
3. Двозначності при використанні в одному документі іменників жіночого роду
родового і давального відмінків можна уникнути такою побудовою речення, при
15
якій відмінкова форма набуває однозначності (контроль бухгалтерії –
бухгалтерський контроль; контроль бухгалтерії – бухгалтерію контролюють).
4. Паралельні закінчення родового відмінка іменників –а, -я та –у, -ю, як правило,
пов’язуються із розрізненням смислових відтінків:
акта (документ) – акту (дія)
рахунка (документ) – рахунку (діяя_UЄяшя)
листопада (назва місяця) – листопаду (процес опадання листя)
Закінчення родового відтінка фіксують, як правило, усі словники, тому цей факт легковстановлюється в разі потреби.