2. Причини нелегальної міграції та її наслідки.

Нелегальна міграція досліджується як один з видів міграції, що має характерні ознаки. Щоб ефективніше про­тидіяти нелегальній міграції, необхідно вивчити та дослідити характерні риси цього явища, а саме: стан, структуру, динаміку та географію.

Стан нелегальної міграції — це кількісні показники, що ха­рактеризують дане явище у визначений період часу в абсолют­них цифрах або у відносних показниках. До стану належить інформація про кількість нелегальних мігрантів, скоєні ними правопорушення, вжиті щодо них заходи.

Під структурою ми розуміємо якісну сторону.

Проведені дослідження свідчать, що нелегальна міграція має складну структуру, тобто є поліструктурним явищем. Виділен­ня в ній структурних елементів багато в чому зв'язане з низкою причин, заради яких здійснюється нелегальне переміщення.

Залежно від мети призначення нелегальне переміщення мож­на поділити на: а) транзитне переміщення; б) переміщення з метою постійного проживання; в) переміщення з метою тимча­сового притулку.

Тривалістю міграції можна розглядати як термінову — має обмеження в часі, та безстрокову — не має обмежень у часі.

Нелегальну міграцію розрізняють і за часом виникнення:

а) з моменту порушення правил в'їзду на територію держави та виїзду з неї;

б) з моменту порушення правил перебування на території держави, що зумовлює необхідність продовження візи та реєстрації на території країни перебування.

Нелегальна міграція може бути класифікована і за наявні­стю каналів контрабанди "живого товару" через територію Ук­раїни і за іїї межами:

а) транзитний повітряно-залізничний — для громадян держав Південно-Східної Азії, Близького й Серед­нього Сходу (Китай, В'єтнам, Корея, Шрі-Ланка, Афганістан);

б) транзитний повітряно-залізнично-пішохідний — для грома­дян Іраку, Ірану, Туреччини, Ізраїлю, Сомалі, Анголи, Заїру;

в) транзитний повітряно-пішохідно-залізничний — громадяни значної частини Лівану, Китаю, Індії прибувають в Україну по­вітряним шляхом і рухаються до західного кордону, а з Києва їдуть залізничним транспортом.

Нелегальна міграція може бути також поділена за можливі­стю її суб'єктів нести адміністративну відповідальність: а) скла­дається із суб'єктів, що не підлягають адміністративній відпові­дальності (за віком, станом неосудності); б) складається із суб'єктів, які підлягають адміністративній відповідальності.

Іншою ознакою нелегальної міграції є її динаміка — зміна кількісних та якісних показників нелегальної міграції, скоєних нелегальними мігрантами правопорушень у цілому за визначе­ний період часу.

Нелегальна міграція не є статичне, застигле явище, вона швид­ко та динамічно розвивається в просторі та часі. Тому ця ознака має важливе значення щодо вивчення цього явища, а також визначення параметрів протидії.

Кількість нелегальних мігрантів з кожним роком зростає. Це видно із статистичних даних МВС України, Державного комі­тету в справах охорони державного кордону України, із звер­тань нелегальних мігрантів щодо одержання статусу біженців. Суттєвою ознакою нелегальної міграції є високий рівень латентності. Це пов'язане з тим, що вона є вигідним бізнесом, який дає значні прибутки. Водночас, "прибутковість" забезпечи­ла для неї риси професійно організованої мережі. В багатьох випадках нелегальна міграція характеризується наявністю спеціально створеної системи захисту від виявлення та притяг­нення винних до передбаченої законом відповідальності; особ­ливо ретельним маскуванням цілей; максимальним надан­ням їй видимої легальності, тобто відповідності правовим нормам, законної діяльності.

Останніми роками чітко вимальовується картина різкого підвищення нелегальних переміщень, що має свої причини та пояснення.

Значна кількість ознак притаманна нелегальній з огляду на її географію — просторово тимчасовий розподіл нелегальної міграції на території України. За даними МВС України, неле­гальна міграція масово проявляється у великих містах, а також у прикордонних зонах, які є місцем переправлення нелегальних мігрантів до Європи. Сільська місцевість приваблює тільки тих нелегальних мігрантів, які вирішили залишитися на постійне місце проживання або отримали статус біженця, але за статис­тикою це дуже незначна кількість осіб.