
- •1. Діловий стиль. Підстилі, ознаки, мовні засоби. Призначення
- •2. Науковий стиль. Його призначення, мовні особливості і різновиди. Найтиповіші наукові тексти. Анотація, рецензія, тези, конспект, реферат.
- •3. Поняття «літературна мова», «офіційна мова», «державна мова»
- •4. Ознаки літературної мови. Норми літературної мови.
- •5. Культура усного і писемного мовлення
- •6. Публічний виступ. Вимоги до публічного виступу. Жанри публічного виступу
- •7. Мовленнєва професійна компетенція. Мовний етикет.
- •8. Індивідуальні та колективні форми усного фахового спілкування
- •9. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди
- •10. Наради, збори, перемовини, дискусії, дебати як форми обговорення професійних проблем.
- •11. Етикет телефонної розмови. Форми звертання в діловій мові.
- •12. Терміни. Використання термінів в фаховій мові.
- •13. Ділові папери.
- •14. Документ. Його функції.
- •15. Класифікація документів
- •16. Реквізити. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.
- •17. Вимоги до тексту документа
- •18. Публіцистичний стиль. Головні ознаки публіцистичного стилю
- •19. Засоби невербальної комунікації
- •1. Мова тіла:
- •20. Лексикографія. Типи словників
- •21. Суть і види перекладу.
- •23. Ділове листування. Види листів: оферта, лист-запит, лист-повідомлення, супровідний лист.
- •24. Трудова угода. Контракт
- •25. Термін. Види термінів. Основні ознаки терміна. Стандартизація термінології
- •26. Візитна картка. Види візитних карток
11. Етикет телефонної розмови. Форми звертання в діловій мові.
Одним із різновидів ділового спілкування є телефонна розмова. Вона розширює, прискорює ділові контакти, дає можливість оперативно передати чи прийняти певне повідомлення тощо.
У телефонній розмові беруть участь двоє співрозмовників: той, хто телефонує (адресант), і той, хто приймає інформацію (адресат). Може бути й третя особа — посередник, який з'єднує співрозмовників. Тут особливо важливим є слова ввічливості вибачте, будь ласка, дякую тощо.
Вибір мовних засобів для телефонної розмови залежить від того, хто, куди, кому, і з якою метою телефонує.
Умовно телефонну розмову можна поділити на офіційну (ділове спілкування) і приватну (повсякденне, побутове спілкування).
Офіційно-ділова розмова, адресована до певної установи, має діловий характер.
Телефонна розмова, як правило, починається з привітання. Наприклад: Доброго ранку (дня, вечора) чи Здрастуйте. І тут же слід відрекомендуватися (назвати ім'я, по батькові, прізвище; вказати посаду та установу). Після цього треба запитати, з ким розмовляєте (якщо адресат не знайомий). Потім треба повідомити, з ким хочете поговорити і, якщо є потреба, то сказати, з якого питання.
Не слід запитувати: з ким я говорю?Якщо розмовляє не той, з ким Ви хочете поговорити, необхідно попросити викликати потрібну людину. Робити це слід коректно, ввічливо. Наприклад: Будь ласка, запросіть до телефону Сергія Івановича або Дуже прошу, попросіть до телефону Івана Миколайовича. Обов'язково треба подякувати тому, хто погодився зробити послугу.
Буває, що людина помилилася, зателефонувала не за потрібним номером. Нечемно кидати трубку, безтактно відповідати чи давати неправильну інформацію. Слід спокійно пояснити, що не туди потрапив адресант.
Трапляється, що один із співрозмовників поспішає. Він повинен вибачитись, пояснити причину і домовитися продовжити розмову.
Часто в державних установах можна почути шаблонну фразу турбує вас такий-то... Ділова телефонна розмова в поботі установи чи закладу аж ніяк не може турбувати, бо вона для цього й призначена. Тому тут слово турбує зайве.
Інша справа, коли йдеться про приватну розмову. Скажімо, виникла необхідність зателефонувати співробітникові чи знайомому додому у вихідний чи пізно ввечері без дозволу на це, то слід вибачитися за турботу. Ось тут буде доречною фраза вибачте за турботу.
Форми звертання в діловій мові.
Щоб надати гречної форми, до займенника додають прізвище, ім’я, по-батькові.
Ввічливим вважається звертання на ви:
- до малознайомої або незнайомої людини
- до свого друга чи приятеля в офіційних обставинах спілкування
- до рівного й старшого за віком чи становищем
- за підкреслено чемного, стриманого ставлення.
Звертання на ти у ділових контактах – вельми складна проблема. З одногу боку. Це ознака особливого довір’я, близькості, симпатії однодумців. З іншого – коли начальник говорить ти своїм підлеглим, це принизливо для обох сторін, таке звертання особливо ображає старших за віком.
Останнім часом услід за радикальними політичними й економічними змінами в суспільстві звузилися до мінімуму сфера вживання таких поширених раніше форм звертання до незнайоміх, як: товаришу, громадянине. На зміну їх прийшли: добродію, пане, шановне зібрання.