- •1. Діловий стиль. Підстилі, ознаки, мовні засоби. Призначення
- •2. Науковий стиль. Його призначення, мовні особливості і різновиди. Найтиповіші наукові тексти. Анотація, рецензія, тези, конспект, реферат.
- •3. Поняття «літературна мова», «офіційна мова», «державна мова»
- •4. Ознаки літературної мови. Норми літературної мови.
- •5. Культура усного і писемного мовлення
- •6. Публічний виступ. Вимоги до публічного виступу. Жанри публічного виступу
- •7. Мовленнєва професійна компетенція. Мовний етикет.
- •8. Індивідуальні та колективні форми усного фахового спілкування
- •9. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди
- •10. Наради, збори, перемовини, дискусії, дебати як форми обговорення професійних проблем.
- •11. Етикет телефонної розмови. Форми звертання в діловій мові.
- •12. Терміни. Використання термінів в фаховій мові.
- •13. Ділові папери.
- •14. Документ. Його функції.
- •15. Класифікація документів
- •16. Реквізити. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.
- •17. Вимоги до тексту документа
- •18. Публіцистичний стиль. Головні ознаки публіцистичного стилю
- •19. Засоби невербальної комунікації
- •1. Мова тіла:
- •20. Лексикографія. Типи словників
- •21. Суть і види перекладу.
- •23. Ділове листування. Види листів: оферта, лист-запит, лист-повідомлення, супровідний лист.
- •24. Трудова угода. Контракт
- •25. Термін. Види термінів. Основні ознаки терміна. Стандартизація термінології
- •26. Візитна картка. Види візитних карток
10. Наради, збори, перемовини, дискусії, дебати як форми обговорення професійних проблем.
Ділова нарада (збори) - усна комунікативна взаємодія групи людей (колективу). У цьому виді спілкування сполучаються різні жанри:
- ораторський монолог (вступне і заключне слово ведучого, виступиучасників, доповідь),
- бесіда (обмін інформацією, висування й обговорення ідей при «мозковій атаці»),
- дискусія.
Ефективність зборів багато в чому залежить від таланту організатора - від його мовленнєвої майстерності й управлінських здібностей. Нерідко збори проводить сам керівник.
Виділяють наступні основні задачі ділових нарад:
1)З'ясувати, проаналізувати стан справи; обмінятися інформацією з обговорюваних питань, скоординувати зусилля і зробити організаційні висновки. Цим задачам відповідає інформаційний тип зборів.
2)Проінформувати колектив про пошуки в рішенні проблем, про новий досвід і можливості його впровадження, переконати співробітників у правильності проведеної господарської політики. Для рішення цих задач призначені роз'яснювальні збори чи збори - інструктаж.
3)Знайти колективне рішення проблеми, зібрати ідеї. Це тип зборів - проблемні чи «мозкова атака».
4)Відібрати і прийняти конструктивні рішення. Це задача зборів – прийняття рішення.
5)Дати учасникам необхідні знання, підвищити їхню кваліфікацію. Цей тип називається конференція чи навчальні збори.
Якщо керівник зацікавлений у постійних контактах з колективом, він організує регулярні наради. За частотою проведення збори можуть бути також разовими і періодичними.
Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальиий поштовх пробуджує бажання активно мислити.
Організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний та заключний.
1)На першому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які будуть винесені на колективне обговорення, добрати відповідну літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії. Учасників дискусії краще розмістити у приміщенні так, щоб усі присутні бачили одне одного в обличчя й добре чули.
2) На другому етапі обговорюються ті питання, які були винесені на порядок денний. Процесом обговорення керує ведучий. Від виконання ним своєї ролі багато в чому залежать хід і результати дискусії. Щоб не тиснути на присутніх авторитетом, ведучому не слід самому багато говорити.
3) Про результативність дискусії можна говорити тоді, коли в учасників сформувалася певна думка щодо обговорюваного питання або підтвердилися погляди, що їх мав дехто з присутніх до початку колективного обговорення. Якщо під впливом дискусії у частини учасників змінились установки, то це означає, що подіяв “ефект переконання”. Він проявляється навіть тоді, коли в декого зароджуються сумніви щодо правильності своїх поглядів. “Нульовий ефект” дискусії буває тоді, коли погляди, думки більшості людей не змінюються. Звичайно, це може бути наслідком пасивного ставлення до дискусії та через відсутність підготовки до неї. Якщо під час дискусії в декого сформуються погляди, протилежні тим, які хотілося сформувати при її організації, то це означає дію “ефекту бумерангу”, тобто негативний результат дискусії.
Досить поширеною формою колективного обговорення ділових проблем є збори, що проводяться з метою спільного осмислення певного питання, яке хвилює громадськість. На обговорення збираються люди, яких об’єднує якийсь інтерес (збори акціонерів, партійні збори, збори громадян для висунення кандидата в депутати та ін.).
Збори готуються заздалегідь, і чим ретельніше, тим більшим буде ефект від їх проведення. Як і інші форми спілкування, збори складаються з кількох етапів, жоден з яких не можна ігнорувати: підготовка зборів; висвітлення проблеми та її обґрунтування; обговорення проблеми; прийняття рішення. Звичайно підготовкою до зборів займається робоча група, члени якої найбільше зацікавлені в результаті.
Переговори — це обмін думками, який зазвичай відбувається з певною діловою метою. Вони проводяться на різних рівнях з різною кількістю учасників. Переговори можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер. Про особливості переговорів з іноземцями йтиметься далі.
Якщо угода більше виражає інтерес однієї зі сторін, треба полегшити іншій стороні її прийняття. Для цього треба скласти список кількох можливих рішень, у тому числі й тих, які може прийняти партнер. Потім необхідно розглянути можливі шляхи реалізації цих рішень. Треба також продумати, як обґрунтувати свій підхід. Щоб отримати позитивний результат, треба використати об’єктивні критерії щодо суті питання або дотриматися справедливої процедури.
Ситуація, коли кожна сторона в переговорах займає певну позицію й жорстко захищає її, називається позиційним торгом. Чим більше людина захищає певну позицію, тим більше вона себе з нею пов’язує. Тому тут протистояння відбуватиметься з приводу позицій, а не інтересів сторін. Такий торг призводить до укладення нерозумних угод або до суперечки. Якщо одна зі сторін перемогла, в іншої виникають гнів та образа. Причому коли для цього є кілька причин, позиційний торг поглиблюється. Найчастіше переможеним стає той, хто займає м’яку позицію, а той, хто виявляє жорсткість, виграє. У такому разі переможений учасник переговорів недоброзичливо ставитиметься до переможця. Аби уникнути цього, треба прагнути досягти іншого результату, а саме: перемога — перемога.
Дискусія у формі дебатів може бути використана в тому випадку, якщо обговорюється складна чи суперечлива проблема, думки учасників уже чітко визначені і різке відрізняються друг від друга. Ціль використання цієї форми дискусії - навчити хлопців висловлювати свою точку зору спокійно, у дружелюбній манері і формі. Учасники дискусії повинні зуміти навести аргументи за чи проти обговорюваної ідеї і постаратися переконати опонентів у правильності своєї позиції, а не просто накинутися на них з нападками (от чому дуже важливо припиняти будь-які персональні випади убік співрозмовників).
Час виступу кожного учасника під час дебатів обмежений і однаковий для усіх. Зважившись на таку форму проведення дискусії, ми повинні бути готові до того, що оцінки багатьох учасників будуть носити суб'єктивний характер. В умовах сучасної демократії телевізійні дебати стали однією з найбільш розповсюджених форм знайомства виборців з кандидатами під час передвиборних кампаній.
