1. Діловий стиль. Підстилі, ознаки, мовні засоби. Призначення

Офіційно-діловий стиль – мова ділових паперів, розпоряджень, постанов, заяв; автобіографій, резолюцій, протоколів, законів, актів, наказів, анкет, розписок.

Підстилі:

- законодавчий - використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

- дипломатичний - використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

- юридичний - використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.

- адміністративно-канцелярський - використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Ознаки:

- нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні

- точність та ясність повинні поєднуватися з лаконічністю, стислістю, послідовністю викладу фактів

- документальність, наявність реквізитів, котрі мають певну черговість

- наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову

- сувора регламентація тексту – поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

Мовні засоби:

- широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології

- наявна фразеологія повинна мати специфічний характер

- обов’язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики

- синонімія повинна бути зведена до мінімуму і не викликати двозначності сприймання

- наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням позачерговості, постійності дії

- чітко регламентоване розміщення та будова тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних стійких висловів, кліше

- до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв’язком

- широко використовуються безсполучникові, прості поширені речення

Призначення – регулювати ділові стосунки в державно-політичній, економічній, законодавчій, адміністративно-господарській та економічній сферах, обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

2. Науковий стиль. Його призначення, мовні особливості і різновиди. Найтиповіші наукові тексти. Анотація, рецензія, тези, конспект, реферат.

Функції: обслуговувати потреби науки, навчання й освіти;

Пізнавально-інформативна, доповнена функцією доказовості.

Підстилі:

- власне науковий

- науково-публіцистичний

- науково-популярний

- науково-навчальний

- виробничо-технічній.

Ознаки:

- ясність і предметність тлумачення

- логічна послідовність і доказовість викладу

- узагальненість понять і явищ

- об’єктивний аналіз

- точність і лаконічність висловлювань

- аргументація та переконливість тверджень

- однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень

- докладні висновки

Мовні засоби:

- велика кількість наукової термінології

- наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних знаків і значків

- оперування абстрактними, переважно іномовними, словами

- використовування суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень

- залучення цитат і посилань на першоджерела

- відсутність авторської індивідуальної манери, емоційно-експресивної лексики

- наявність чіткої композиційної структури тексту

- монологічний характер текстів

- переважання різнотипних складних речень, кліше.

Анотація – коротка, стисла характеристика змісту книги, статті, рукопису. В ній зосереджується увага на найсуттєвішому: викладається зміст роботі та її мета. Анотація суттєво допомагає під час добору та вивчення літератури з того чи іншого питання та ознайомлення зі змістом книги.

У кінці анотації обов’язково зазначають користувачів, яким рекомендовано роботу.

Рецензія – критичний відгук на художній, науковий або інший твір, що містит зауваження, пропозиції.

Мета рецензії – рекомендація твору до друку, захисту.

Тези - коротко сформульовані основні положення доповіді, наукової статті.

За поданим в них матеріалу і за змістом тези можуть бути як первинним, оригінальним науковим твором, так і вторинним текстом, подібним анотації, реферату, конспекту.

Оригінальні тези є стислим відображенням власної доповіді, статті автора.

Вторинні тези створюються на основі первинних текстів, що належать іншому авторові.

У тезах логічно і коротко викладається дана тема. Кожна теза, що становить зазвичай окремий абзац, висвітлює окрему мікротем. Якщо план тільки називає питання, що розглядаються, то тези повинні розкривати вирішення цих питань.

Конспектування - процес розумової переробки і письмової фіксації основних положень читаного або сприйманого на слух тексту. При конспектування відбувається згортання, компресія первинного тексту. Результатом конспектування є запис у вигляді конспекту.

Конспект - особливий вид вторинного тексту, в основі якого лежить аналітико-синтетична переробка інформації, що міститься у вихідному тексті.

Конспект виявляє, систематизує та узагальнює найбільш цінну інформацію, він дозволяє відновити, розгорнути вихідну інформацію.

При конспектування необхідно відбирати новий і важливий матеріал, пов'язувати його зі старим, вже відомим і вибудовувати матеріал відповідно з логікою викладу; конспект повинен володіти змістовної, смислової і структурної цілісністю. З точки зору обсягу (ступеня стиснення) конспект може бути коротким, докладним або змішаним; за ступенем відповідності першоджерела - інтегральним або вибірковим. За кількістю переробляються джерел конспект може бути монографічним або зведеним (оглядовим), з точки зору пред'явлення інформації конспект складається на основі читання або слухання.

Реферування - інтелектуальний творчий процес, що включає осмислення тексту, перетворення інформації аналітико-синтетичним способом і створення нового (вторинного) тексту.

Реферат - адекватне за змістом виклад змісту первинного тексту. Реферат відображає головну інформацію, що міститься в першоджерелі, нові відомості, істотні дані. Підготовка рефератів - один з найбільш складних видів самостійної роботи, реферування привчає людину вдумливо працювати з літературою, орієнтуватися в ній, вибираючи необхідну інформацію.

Реферат повинен бути інформативним, відрізнятися повнотою викладу, об'єктивно передавати зміст первинного тексту, коректно оцінювати матеріал, що міститься в першоджерелі. Реферат може бути репродуктивним, відтворюючим зміст первинного тексту, і продуктивним, що містить критичний або творче осмислення реферованих джерел.